Про оформлення книжок

Сьогодні обіцяв опублікувати останню порцію виписок з роману Джеймса Клавелла "Шляхетний дім", але якраз отримав чергову посилку з замовленими книжками, тож вирішив поділитися своїми враженнями, доки вони ще свіжі. Уже вкотре помітив – ще до того, як посилку буде розпаковано, підсвідомо готую себе до певної порції розчарувань. Переконаний, що у психологів знайдеться для цього відчуття особливий термін, але мені від того не легше. От і цього разу – ніби й вибирав уважно, і на сайті багаторазово переглядав, а маєш… Погляньте на одну з придбаних книжечок (Дистихи Катона / Переклад з латини Андрія Содомори — Київ: Грані-Т, 2009. — 320 с).




Невеличкий зручний формат, а вже зміст – то справжній скарб для таких поціновувачів афористичних висловів, як я. Перед видавцем постало складне завдання: маємо 144 двовірші, які слід достойно представити у книжці солідного вигляду. І видавець (не в останню чергу – за допомогою знаного перекладача Андрія Содомори) із завданням ніби впорався, використавши своєрідне рішення: на одному аркуші подано двовірш латиною та українською, на іншому – міркування і лінгвістичні паралелі перекладача. Завдяки цьому книжечка набуло досить солідної товщини – 320 сторінок. Але як це подано:

Ну добре, сірувато-жовтий папір – це і очам, кажуть, легше, і під старовину підходяще. Та цей шрифт… Чому не можна було зробити його більшим??? Місця ж достатньо (я ще вибрав для фото досить насичену текстом сторінку, на деякий аркушах є й менше тексту). Адже це книжка, яку і автор, і перекладач, і видавець радять читати і перечитувати. А кишеньковий формат передбачає, що робити це будуть не лише в комфортних домашніх умовах і з яскравим освітленням. То чому ж не зробити цей процес приємним (або хоча б легким). Чому в молитовнику, що має ще менший розмір, текст сприймається значно краще:

Знаю, видавець скаже: це ж вірш, слід було розташувати його в один рядок, а збільшення шрифту призвело б до його розриву. Але чому б не включити фантазію. Як варіант – можна було б розташувати текст у книжці вертикально. Я спробував поекспериментувати – текст виходить мінімум на третину крупнішим:

Згоден, формат незвичний, але можна було й це зробити додатковою особливістю видання, адже такий вигляд близький до сувоїв, що ними послуговувалися в якості книжок у Древньому Римі. А не хочете експериментувати – так у вашому ж видавництві знайшли чудове вирішення подібної проблеми з віршованими мініатюрами Мацуо Басьо, зробивши книжку з альбомним розташуванням аркушів:

От такою вийшла сьогоднішня публікація. Знаю, що написав трохи емоційно. І знаю, що навряд чи цю публікацію прочитають люди, причетні до видавництва «Грані-Т». Але завжди шкода, коли гарна ідея псується поганим виконанням.