Ганс Сельє. Стрес без дистресу

Нещодавно ми з вами знайомилися з книжкою Ганса Сельє «Від мрії до відкриття». Як і обіцяв, я знайшов (і опрацював) його твір, присвячений власне темі стресу (Селье Г. Стресс без дистресса.– М.: Прогресс, 1982.– 122 с.). Ми вже знаємо, що більшість з нас неправильно вживає термін «стрес». Насправді, те, що ми називаємо стресом – є дистресом, тобто надлишковим стресом. А стресом у його початковому розумінні є будь-який вплив на організм, що виводить його зі стану рівноваги. Тому й назва книжки промовиста: стресів позбутися неможливо, слід уникати їх перетворення у дистреси. Як завжди, перекладав самостійно, тому можливі русизми і помилки, за які заздалегідь прошу вибачення. Сподіваюся, вони не стануть на заваді розумінню обраних цитат:

• Внесок у науку часто полягає не у відкритті нового факту або явища, а у способі його нового розуміння і тлумачення.
• Писати легко, зі стислою енергією і точністю мови можуть лише ті, хто глибоко і вільно володіє предметом.
• Силу можна зламати тільки силою: злу – доброю, руйнівну – творчою.
• Організм або виводить отрути з тіла, або навчається ігнорувати їх.
• Доки людина не шкодить іншим, вона має право вести найприйнятніше для себе життя.
• Книга повинна базуватись на доказових і очевидних законах, а не на вмінні автора переконувати.
• Завжди існує конфлікт між задоволенням найближчих потреб та досягнення віддалених цілей.
• Сталість внутрішнього середовища служить умовою вільного та незалежного життя.
• Виснаження людини може відбуватися навіть за достатнього харчування.
• Будь-який дистрес залишає незворотні «хімічні рубці».
• Під впливом додаткових чинників навіть легкий рівень стресу може стати хвороботворним і призвести до вибіркового ураження найслабших органів тіла.
• Крім стрессорної (загальної) та специфічної дії факторів, відповідь організму залежить також від його реактивності.
• Будь-яке захворювання викликає певний ступінь стресу.
• Для підтримання сталості в організмі можуть використовуватися або синтоксичні реакції (припинити боротьбу, мирне співіснування), або кататоксичні (активне протистояння).
• Синтоксична тактика в житті – минути стресор, не звертаючи уваги.
• Хвороботворні агенти бувають прямими (викликають хворобу незалежно від реакції організму) і непрямими (заподіюють шкоду, провокуючи надмірні або безцільні захисні реакції, наприклад, алергії).
• Неправильний вибір способу реагування на життєві ситуації може призвести до біологічного самогубства.
• Будь-яке інтелектуальне навчання, як і фізичне тренування, підвищує опірність організму.
• Альтруїзм – колективний егоїзм.
• Пристосовуваність – головна відмінна риса життя.
• Є два способи виживання: боротьба і адаптація. І найчастіше адаптація певніше веде до успіху.
• Адаптація може бути різних ступенів: байдужість або взаємодопомога (що переходить у взаємозалежність).
• Стрес, викликаний необхідністю уживатися один з одним, - головна причина дистресу.
• Кожен орган найкращим чином зосереджується на виконання своєї специфічної функції за умови отримання з кровотоком всього необхідного для життя.
• Результат взаємодії із середовищем залежить такою же мірою від наших реакцій на стресор, як і від природи цього стресора.
• Різним людям потрібні для щастя різні ступені стресу.
• Хто не зуміє вивчити себе, буде страждати від дистресу, викликаного відсутністю гідної справи або постійним надмірним перевантаженням.
• Покарання має умовно-рефлекторним шляхом забезпечити належну поведінку в майбутньому – створити страх перед відплатою, а не бути безглуздою злісною помстою чи бажанням самоствердитися.
• «Стрес втраченої надії» зі значно більшою ймовірністю, ніж стрес від надмірної м'язової роботи, призводить до захворювань.
• Фізичні навантаження допомагають зносити душевні травми.

PS. Продовження читайте вже завтра.