Про вчинки, хворобу і маскування

Афоризм:

Добре роблять тільки те, що роблять, будучи вільними. Шарль Монтеск’є.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Delirium tremens (D.T; D. t’s] [деліріум тременс] – букв. «тремтлива гарячка»; біла гарячка (психічне захворювання, пов’язане зі зловживанням алкоголем).

Значення іншомовного слова:

Камуфляж (від франц. camouflage – маскування): спосіб маскувального фарбування, при якому предмети, що маскуються (напр., танки, гармати, будинки), фарбують плямами, смугами тощо, викривляючи їхні обриси.

Краса природи:

[caption id="" align="aligncenter" width="640"] Автор фотографії: Dmitriy Kirilin[/caption]

PS.

Більшість з нас вперше почули назву хвороби, яка згадується у сьогоднішньому крилатому латинському вислові, у відомому фільмі «Кавказька полонянка». Щоправда, там її було сприйнято буквально – у відповідь на діагноз лікаря герой фільму підтверджує: «так, білий-білий, зовсім гарячий». Але насправді тут мало смішного – вже цілком доведено, що алкоголь руйнує як мозок людини, так і її організм в цілому, викликаючи у більшості випадків незворотні зміни, з якими людина ще здатна існувати, але вже не здатна існувати повноцінно. Цей факт намагаються приховати (і зрозуміло, оскільки це величезні прибутки), а держава не дуже цим переймається (адже це ще й відрахування в державний бюджет, за рахунок якого держава створює собі позитивний імідж). Використовують для цього всі можливі засоби – і жарти, і міфи про «безпечну дозу», і навіть висловлювання древніх. Деякі з останніх ми вже розглядали (згадаймо «In vino veritas»), тому не буду на цьому повторно зупинятися. Цікаво інше – чому, якщо негативні наслідки вживання алкоголю встановлено і багаторазово підтверджено, люди все ще продовжують ним зловживати. Незважаючи на постійне підвищення цін, поширення інформаційних матеріалів і повідомлення про численні смерті. Напевне, чинник тут не так економічний (серед пиятиків зустрічаємо як бідних, так і заможних – різниця лише у вартості напою), як соціальний. Не секрет, що більшість починає вживати алкоголь як фактор соціалізації («всі п’ють, чому б і мені не випити, аби не виділятися») або як втечу від реальності («треба випити, аби зняти стрес і розслабитися»). І тут не спрацюють жодна з просвітницьких програм чи медичних застережень: адже вони говорять про майбутнє, а алкоголь пропонує «рішення» теперішнє. Інша справа, що майбутнє таки приходить (до декого, на жаль, у вигляді сьогоднішнього крилатого латинського виразу), але буває вже пізно. Тож вихід слід шукати в першу чергу в самій людині, навчаючи її протистояти оточенню зовнішньому і проблемам внутрішнім без залучення алкогольних «помічників». З першим простіше – слід зробити алкоголь «немодним», друге – важче (доки людина не зробить над собою зусилля, навчити її керувати своїм психологічним станом практично неможливо). Але зробити можна! Чому ж не робиться? Невже й справді всьому виною гроші? Якось дивно виходить: держава виплачує допомогу зі втрати працездатності з коштів акцизів алкогольних напоїв, які переважно і спричиняють цю втрату.