Знаю, що повільніше, ніж вам хотілося б, але продовжую викладати свої виписки з вибраних творів Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Сьогоднішня публікація буде присвячена нотаткам з останнього діалогу, що ввійшов до відомих «Тускуланських бесід» - «Про самодостатню доброчесність». Якщо у попередніх діалогах автор зосереджувався на якійсь одній прикметі нашого буття (смерті - див.
ч. 7, болю (
ч. 9), горі (
ч. 10) чи пристрастях (
ч.12), то доброчесність Ціцерон покладає в основу усіх тих ознак, які вирізняють людину справжньої життєвої мудрості. Аби переконатися у цьому, погляньте на дві перших цитати з тих виписок, які пропоную вашій увазі сьогодні:
- Для щастя досить однієї доброчесності.
- Доброчесність — надійна запорука блаженного життя.
- Ми, з почуття страху перебільшуючи всі прийдешні небезпеки, а з почуття скорботи — вже наявні, воліємо звинувачувати природу, а не власні помилки.
- Мало того, що філософія не отримує схвалення за її послуги життю людському, — більшість людей нею просто нехтують, а деякі навіть і ганять.
- Одні природою покликані служити славі, інші — служити наживі, і лише деякі, відкинувши всі інші справи, уважно вдивляються в природу речей, — вони-бо і називаються «любителями мудрості», тобто філософами.
- Сократ першим звів філософію з неба.
- Звичай Сократа: власну думку притримувати, інші викривати і в такій суперечці з'ясовувати, що з усього цього вірогідніше.
- Стоїчні вигадки приємні на смак, але слабкі на хміль, скільки їх не пий.
- В людині безладній збурення душі, що носиться підсвідомими поривами, заперечують всякий розум, і для блаженного життя не залишається жодної можливості.
- Якщо людина боїться смерті і болю, з яких одна загрожує нам так часто, а інша — завжди, то хіба вона може не бути нещасною?
- Блаженні ті, кого не лякають страхи, не мучить горе, не збуджують пристрасті і не змушують радіти порожні радості, розм'якшуючи млосними насолодами.
- Вона (філософія – прим. моя) обіцяє привести того, хто підкоряється її законам, до такої досконалості, що він завжди буде озброєний проти долі, завжди буде мати в собі всі основи для життя чесного і блаженного і завжди, отже, володітиме блаженством.
- Згадаймо Ксеркса: володіючи всіма дарами долі, кіннотою, піхотою, кораблями, незліченними скарбами, він призначив нагороду тому, хто винайде для нього нову насолоду, але і цим був незадоволений — все тому, що людським бажанням немає межі.
- Я не з таких, які, погоджуючись з передумовами, відкидають висновки.
- У нього (Епікура – прим. моя) багато прекрасних висловів; але про те, щоб ці висловлювання були пов'язні і послідовні, він не дбав.
- Говорити слова, достойні чоловіка гідного і великого, а думки про добро і зло розділяти з юрбою, — це вже зовсім неприпустимо.
- Не за окремими заявами визнають філософів філософами, а за твердістю і постійністю їх поглядів.
- «Хто в самому собі має все, що потрібно для блаженного життя, і притому незалежно ні від кого, хто ні в удачі, ні в невдачі не має потреби блукати, залежачи від чужих вчинків, той володіє мистецтвом найкращого життя» (Сократ).
- Людська душа походить від божественного духа і може бути порівнянна тільки з самим богом.
- Хто боїться втратити те, що має, той не може бути блаженним.
- Якщо з мужністю з'єднана помірність, ця тамувальниця душевних порухів, то чого ще не вистачає для блаженної частки людині, яку мужність захистить від страху і скорботи, а помірність — від бажань і від безсоромного тріумфу?
- Все хороше в людях радісне.
- Благо — лише те, що моральне.
- Те, чим може володіти кожен негідник, я до благ не зараховую, адже справжнім благом не кожному дано володіти.
- Сократ, цей чиноначальник філософії, міркував так: які у людини схильності духу, така і сама людина; яка людина, така її мова; яка мова, такі справи; які справи, таке життя.
PS. Завершення читайте у
наступній публікації.
Немає коментарів:
Дописати коментар