Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 18)

Сьогодні пропоную вашій увазі останню (див. ч. 1, ч. 2) порцію виписок з філософського твору Ціцерона «Катон Старший, або про старість» (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Оскільки старість закономірно закінчується смертю, Ціцерон знову піднімає питання гідного приготування до неї та можливості безсмертя душі (ми вже розглядали з вами діалог «Про зневагу до смерті», де ці питання з’ясовуються досить ґрунтовно). Не буду довго займати вашу увагу своїми міркуваннями, краще відразу надам слово Ціцеронові (особливо прочитайте останню з сьогоднішніх цитат):

• Нехай інші залишать собі зброю, коней, списи, кийок і м'яч, залишать собі полювання і змагання в бігу; нам, старим, нехай вони з багатьох розваг залишать гральні кістки — і опуклі і прямі — та й то лише любителям, адже старість може бути щаслива і без цього (я ще застав часи, коли неодмінною ознакою старості було доміно. Які баталії щовечора влаштовувалися, яку бурю емоцій вони викликали. Як бачимо, так повелося ще з тих давніх часів – прим. моя).

Вайльд Оскар. Портрет Доріана Ґрея

(за книгою: Оскар Вайльд. Портрет Доріана Грея. – К.: Школа, 2003. - 255 с.)

Сьогодні хочу познайомити вас з нотатками з досить суперечливого твору. Суперечливим не так за формою, як за змістом і побудовою сюжету. В основі книжки – одна з найзаповітніших ідей людства: вічна молодість.  А от головний герой (як на мене), зовсім не Доріан Грей, як можна було б очікувати, а його покровитель-спокусник Генрі Воттон. Саме його сентенціями на тему життя і мистецтва насичено весь роман. Тому й нотатки – це переважно слова і думки автора у представленні Воттона. Тож прошу не сприймати їх як керівництво до дії, а радше – як словесну облуду, що здатна завести на манівці. Хоча є і справжні перли (саме їх і намагався повизбирувати) – недаремно ж твір уже давно «розібрали» на цитати. Читайте, обирайте, перевіряйте совістю:

• Ті, що в прекрасному вбачають бридке, – люди зіпсуті, які, однак, не стали через те привабливі.
• Глядача, а не життя – от що, власне, відображає мистецтво.
• Деяким нічого не відомо про радість перемоги, але ж зате вони обходяться і без гіркоти поразки.
• Ми не ладні терпіти людей з тими ж вадами, які є у нас самих.
• У світі немає нічого такого, щоб мистецтво не могло його передати.
• Митець повинен творити прекрасне, але не повинен у нього нічого вкладати із свого власного життя, інакше втрачається абстрактне почуття краси.
• Кожен клас полюбляє проповідувати важливість чеснот, непотрібних йому самому: багаті – ощадності, нероби – праці.
• Мета життя – розвиток власного «я».
• Ніщо не лікує так душі, як відчуття.
• Прості втіхи – останній притулок для складних натур.
• Більшість американок поводять себе як справжні красуні— у цьому й секрет їхньої принадності.