(за книгою: Оскар Вайльд. Портрет Доріана Грея. – К.: Школа, 2003. - 255 с.)
Сьогодні хочу познайомити вас з нотатками з досить суперечливого твору. Суперечливим не так за формою, як за змістом і побудовою сюжету. В основі книжки – одна з найзаповітніших ідей людства: вічна молодість. А от головний герой (як на мене), зовсім не Доріан Грей, як можна було б очікувати, а його покровитель-спокусник Генрі Воттон. Саме його сентенціями на тему життя і мистецтва насичено весь роман. Тому й нотатки – це переважно слова і думки автора у представленні Воттона. Тож прошу не сприймати їх як керівництво до дії, а радше – як словесну облуду, що здатна завести на манівці. Хоча є і справжні перли (саме їх і намагався повизбирувати) – недаремно ж твір уже давно «розібрали» на цитати. Читайте, обирайте, перевіряйте совістю:- Ті, що в прекрасному вбачають бридке, – люди зіпсуті, які, однак, не стали через те привабливі.
- Глядача, а не життя – от що, власне, відображає мистецтво.
- Деяким нічого не відомо про радість перемоги, але ж зате вони обходяться і без гіркоти поразки.
- Ми не ладні терпіти людей з тими ж вадами, які є у нас самих.
- У світі немає нічого такого, щоб мистецтво не могло його передати.
- Митець повинен творити прекрасне, але не повинен у нього нічого вкладати із свого власного життя, інакше втрачається абстрактне почуття краси.
- Кожен клас полюбляє проповідувати важливість чеснот, непотрібних йому самому: багаті – ощадності, нероби – праці.
- Мета життя – розвиток власного «я».
- Ніщо не лікує так душі, як відчуття.
- Прості втіхи – останній притулок для складних натур.
- Більшість американок поводять себе як справжні красуні— у цьому й секрет їхньої принадності.
