25 серп. 2013 р.

Сковорода Г.С. Афоризми

Григорій Савич Сковорода
Як і обіцяв минулої неділі, пропоную вашій увазі збірку афоризмів нашого визначного філософа Григорія Савича Сковороди. Дещо ви вже могли зустрічати у інших книжках та афористичних висловах – це ще раз підтверджує, що мудрість не має географічних чи національних меж. Дещо ви сьогодні прочитаєте уперше – сподіваюся, вам сподобається. Деякі вислови будуть для вас справжнім відкриттям – я лише радітиму, що прислужився у цьому. Тож уперед, до нових відкриттів:
  • Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця.
  • Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.
  • Бери вершину і матимеш середину.
  • Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.
  • Вода без риби, повітря без пташок, час без людей бути не можуть.
  • Все минає, але любов після всього зостається.
  • Всяка їжа і пиття смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру.
  • Для шляхетної людини ніщо не є таке важке, як пишний бенкет, особливо коли перші місця на ньому займають пустомудрі.
  • Добрий розум робить легким будь-який спосіб життя.
  • З видимого пізнавай невидиме.
  • З усіх утрат втрата часу найтяжча.
  • Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.
  • Згадай приказку: «Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли під нею голови нема».
  • Кожен є той, чиє серце в нім: вовче серце — справдешній вовк, хоч обличчя людське; серце боброве — бобер, хоча вигляд вовчий.
  • Коли велика справа — панувати над тілами, то ще більша — керувати душами.
  • Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити.
  • Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади.
  • Коли ти не озброїшся проти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не спихнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти в моральне зло.
  • Кому душа болить, тому весь світ плаче.
  • Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний.
  • Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
  • Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.
  • Математика, медицина, фізика, механіка, музика зі своїми сестрами — чим глибше їх пізнаємо, тим сильніше палять серце наше голод і спрага.
  • Мудрець мусить і з гною вибирати золото.
  • На новий путівець шукай нові ноги.
  • Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.
  • Наступний, весело освітлений день — плід учорашнього, так само як добра старість — нагорода гарної юності.
  • Не все те недійсне, що недосяжне дитячому розумові.
  • Не все те отрута, що неприємне на смак.
  • Не дивина дорогу віднайти, але ніхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та іншого веде — в цьому і важкість.
  • Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.
  • Не за обличчя судіть, а за серце.
  • Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце.
  • Не називай солодким те, що породжує гіркоту.
  • Не розум від книг, а книги від розуму створились.
  • Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.
  • Неправда гнобить і протидіє, але тим дужче бажання боротися з нею.
  • Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух.
  • Ніхто не може вбити в собі зло, коли не втямить спершу, що таке те зло, а що добро. А не взнавши сього у себе, як можна взнати і вигнати його в інших.
  • О, коли б змога писати так само багато, як і мислити!
  • О, коли б ми в ганебних справах були такі ж соромливі і боязкі, як це часто ми буваємо боязкі і хибно соромливі у порядних вчинках!
  • Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.
  • Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.
  • Скільки зла таїться всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві.
  • Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне.
  • Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.
  • Ти робиш найкращу і для тебе рятівну справу, коли твердо ступаєш по шляху доброго глузду.
  • Тінь яблуні не заважає.
  • То навіть добре, що Діоген був приречений на заслання: там він узявся до філософії.
  • Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений.
  • У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим.
  • Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори.
  • Хиби друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні.
  • Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне?
  • Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?
  • Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати — це наполовину завершити.
  • Хто любить науку, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.
  • Чи знаєш ти, яких ліків вживають ужалені скорпіоном? Тим же скорпіоном натирають рану.
  • Чи може людина, сліпа у себе вдома, стати зрячою на базарі?
  • Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?
  • Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише вхід у душу свою.
  • Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись.
  • Що вподобав, на те й перетворився.
  • Що з того, коли листок зовні зелений, та корінь позбавлений життєвого соку?
  • Як купці вживають застережних заходів, аби у вигляді добрих товарів не придбати поганих і зіпсутих, так і нам слід якнайретельніше пильнувати, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того — неоціненний скарб, через недбальство не натрапити на щось підроблене.
  • Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.
  • Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти!
PS.  Від мудрості давньоукраїнської перекинемо кладочку до мудрості давньоримської - з наступного тижня починаємо читати один з найвідоміших творів Луція Сенеки "Моральні листи до Луцилія".

Немає коментарів:

Дописати коментар