Як поводитися у православному храмі (пам’ятка)

Вже кілька разів піднімав тему поводження у православному храмі (наприклад, тут і тут), тож вирішив трохи узагальнити інформацію. Точніше – скласти невеличку пам’ятку. Не впевнений, що сьогодні багато людей знайде час і можливість піти у храм (а слід було б – перемога нам зараз ой як потрібна), але наближаються «зелені свята», коли вервечки людей потягнуться у церкву: хто до Бога, а хто й просто по свячене зілля. Саме для початківців і спробував зібрати найнеобхіднішу інформацію про правила поведінки у храмі – від моменту входу в церкву до нюансів подавання записок та поставлення свічок. Пам’ятку викладаю у трьох форматах – спочатку рокартному (а як же без неї, але вийшла завеликою, тому клацніть на зображенні, аби переглянути його в збільшеному вигляді), потім – у текстовому, а наприкінці – у форматі *.pdf (зроблена у вигляді брошурки, аби ви могли собі роздрукувати з двох сторін аркуша формату А4). Нагадую, що це лише довідкова інформація, зібрана нефахівцем з різних джерел, тому обов’язково порадьтеся зі своїм священиком, якщо захочете масово її розповсюджувати. Отож:

Йдучи до храму, необхідно пам’ятати, що це – дім Божий, де невидимо перебуває Господь, де здійснюються Таїнства і приноситься безкровна жертва. Тому заходити у храм і перебувати у ньому необхідно з побожністю, не зневажаючи величі святині.

Приходити на службу варто заздалегідь, аби встигнути прикластися до ікон і поставити свічки, не заважаючи іншим.

Існують певні норми зовнішнього вигляду. Жінки не повинні заходити до храму в штанях чи коротких спідницях, з непокритою головою чи напомадженими губами. Не варто, ідучи у храм, зловживати парфумами. Чоловікам варто уникати шортів і майок, а заходячи до храму – обов’язково знімати головний убір. Необхідно утриматися від алкоголю та тютюнових виробів.

Перед дверима храму необхідно перехреститися і вклонитися “в пояс” (досить низько, щоб уявно торкнутися рукою землі). Увійшовши, кладуть три поясні поклони, промовляючи “Боже, очисти мене, грішного” і прикладаються до ікон (в першу чергу – до тієї, що знаходиться в центрі храму). Перед тим, як поцілувати хрест, образ чи Євангеліє, хрестяться двічі, після прикладання – ще раз.

Хрестяться правою рукою, склавши докупи три перших пальці, а безіменний і мізинець притиснувши до долоні. Трьома з’єднаними пальцями торкаємося спочатку чола, потім живота, а потім – правого і лівого плеча. Неповагою до хресного знамення є його “перевертання” (коли руку опускають лише до грудей, і верхня частина хреста виявляється довшою за нижню) та “ламання” (коли вклоняються одночасно з покладанням на себе хресного знамення). Якщо храм переповнений, дозволяється замінити поясний уклін легким поклоном голови – але лише у цьому випадку і як виняток.

У храмі традиційно чоловіки стоять праворуч, а жінки – ліворуч.

Сидіти у храмі допускається лише хворим чи дуже стомленим людям. Сидячи, не можна закидати ногу на ногу.

У храмі не дозволяється тримати руки у кишенях, їсти чи жувати гумку. Розмови необхідно звести до мінімуму, зі знайомими варто лише привітатися, відклавши розмови на потім. Без потреби не варто ходити по храму.

Підспівувати хору дозволяється дуже тихо. Традиційно вголос співають “Вірую…”, “Отче наш…”, “Многії літа…”.

Не дозволяється сидіти, ходити, і розмовляти під час читання Євангелія, співання “Херувимської” та від Символу віри до “Отче наш”. Не бажано у цей час ставити свічки і прикладатися до ікон.

Необхідно залишатися у храмі до закінчення богослужіння.

Немає правил, куди і скільки свічок ставити. Їх придбання – добровільна і необтяжлива жертва Богові. Маленька свічка не менш благодатніша великої. Традиційно ставлять свічки образам Спасителя чи Богородиці – за здоров’я близьких, а до Розп’яття (на прямокутний столик-підсвічник) – за упокій. Не можна ставити свічку формально, з холодним серцем. Не варто ображатися, якщо Вашу свічку погасили завчасно – жертва вже прийнята Богом.

Подаючи поминальну записку, варто писати чітким почерком (бажано друкованими літерами), вказуючи у кожній записці імена у родовому відмінку (за кого?), без зазначення прізвища, професії чи ступеню спорідненості з вами. Записки подаються на проскомидію (разом з проскурами, з яких священик вийме часточку за кожне ім’я) чи на єктенію (коли записки прочитуються вголос). Також можна подавати записки на окремий молебень чи панахиду, які проводяться після закінчення літургії.

До таїнства Святого Причастя слід підготувати себе молитвою, постом, християнським смиренням та сповіддю (без сповіді до Причастя допускаються лише діти до 7 років). За кілька днів до Причастя варто більше і ретельніше молитися вдома, а напередодні – обов’язково бути на вечірньому богослужінні. Причастя приймається лише натщесерце (з вечора не дозволяється їсти і пити). Перед Чашею не хрестяться, а лише складають руки на грудях, праву поверх лівої. Кожен християнин повинен сповідатися і причащатися не менше одного разу на рік – у Великий піст, а краще – у кожен з багатоденних постів та у день свого народження.

Зустрічаючись зі священиком, у нього беруть благословення (вітатися за руку можуть лише рівні йому за саном). Для цього долоні складають разом (праву на ліву) і, схиливши голову, просять: “Благословіть, отче”. Не дозволяється під час розмови торкатися священика, особливо у ході богослужіння.

Нетрадиційним для Православ’я є стояння на колінах під час літургії. Існують дні, коли церковним уставом заборонені навіть земні поклони:

• у неділю (від суботнього вечірнього входу);
• від Різдва до Хрещення;
• від Паски до П’ятидесятниці;
• у дні Преображення та Воздвиження.

Якщо священик благословляє хрестом, Євангелієм, Святими Дарами, іконою, чашею чи іншими освяченими предметами, необхідно перехреститися і вклонитися. Якщо священик благословляє рукою та під час кадіння храму – слід лише поклонитися.

Хрестяться без поклону:

• у середині шестипсалмія на “али­луя” – тричі;
• на початку Символу віри (“Ві­рую…”);
• на відпусті (“Христос, істинний Бог наш…”);
• на початку читання Апостола та Євангелія.

Хрестяться з поясним поклоном:

• під час кожного прохання єктеній;
• при згадуванні Святої Трійці;
• при словах “Чеснішу від херувимів…”; під час виголосів священика “Прийміть, споживайте…”, “Пийте з неї всі…”, “Твоє від Твоїх…”, “Святеє святим”;
• при словах “поклонімося”, “при­падімо”;
• при словах “Святий Боже”, “Прийдіть, поклонімося” і “Слава Тобі, Христе Боже” – тричі.

Кланяються без хресного знамення при словах священика “Мир усім”, “Благословення Господнє на вас…”, “Благодать Господа нашого Ісуса Христа…”, “Нехай же будуть милості Великого Бога…”.

Необхідно з побожністю ставитися до освяченої води та проскур, що роздаються після богослужіння.

Варто утримуватися в церкві від зауважень ближнім, пам’ятаючи, що святі отці взагалі забороняли давати іншим будь-які вказівки без їхнього прохання.