(за книгою: Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.)
Нарешті завершив перенесення мого «Українського поетичного патріотично-виховного календаря» на цей сайт. Робота хоч трохи й затяглася, однак того варта – що не кажіть, а 164 додаткових публікацій (до речі, погляньте, хто з поетів народився в один день з вами – впевнений, більшість буде здивована). Та час виконувати й інші обіцянки – зокрема, познайомити вас з виписками, навизбируваними ще в період Великого посту. Як ви здогадалися з назви публікації – маю на увазі цитати з Ціцерона. Хоча у назві видавництва й зазначено «Художня література», насправді він не написав жодного художнього (у сучасному розумінні) твору. Його літературний здобуток – промови, листи та філософські твори (зокрема, «Тускуланські бесіди», що їх згадує Сенека у своїх «Моральних листах…»), однак їхня художня вартість наскільки висока, що Ціцерона за його впливом на літературу свого народу порівнюють з Пушкіним, Гете чи Данте.
На жаль, Ціцерон народився запізно для свого часу. Він марив патріархальною Римською республікою, а вона вже була велетенською імперією, що поступово гинула, розбещена надприбутками від завойовницьких війн. Ціцерон намагався бути «як усі», однак переступити через власні переконання не зміг. Тому, як і більшість до нього і після нього, знайшов втіху та розраду у філософії – зокрема, намагаючись максимально доступно перекласти латиною (й адаптувати до умов його часу) найкращі філософські твори грецьких авторів. На жаль, вислів «якщо ви не займаєтеся політикою – це ще не значить, що політика не займеться вами» був дієвим і на той час: до нього, вже літнього віком і усамітненого, приходили радитися найвідоміші політики того часу, однак завершилося все трагічно: внесений у проскрипції, він був страчений, а його голову (як у свій час голову Іоана Хрестителя) віддали на глум дружині його політичного опонента.
Та не будемо про сумне (хоча від цього воно, на жаль, нікуди не зникне) – почитаймо виписки. Перший десяток узято з передмови, інші – власне Ціцеронові:
