Василь Кравчук

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Василь Іванович Кравчук,
що народився восьмого червня 1929-го року, писав:

Українці, братове мої! ***** Українці, братове, ми встали з колін! Долітає до зір - ми народ, а не маса. Бо немає на світі кількох Україн, Де засіяно слово і думи Тараса. Гордо воля повстала, повергнувши зло. Освятивши промінням добра Україну. На живлющих вітрах синьо-жовте крило Уособлює нині і небо, й хлібину. Наші душі уярмлені завше були, Нас гнітила золочена царська корона, Бо для когось вантажені баржі тягли, А на власний достаток була заборона. Чорний плуг переорював наше життя, Забираючи в нації сили і соки, Щоб у душах зростала трава забуття, Заглушаючи дух наш козацький високий. Довголітня образа серця нам пекла, І народ знемагав від насильства і болю. Нас топтала брехлива імперія зла, Та крізь морок відроджуєм правду і волю. Вирушає народ в розпрозорений день. Українці мої, справедливість із нами. Поклянімося ж всі, що ніколи й ніде - На коліна не станем! Не будем рабами!

Мандрівка у спогад ***** Сьогодні свято - Мамин день, І я, остуджений вітрами, Іду стежинами пісень В хатину спогадів до мами. Ступлю на батьківський поріг, І защемить душа пісенна, Бо те, що в серці я зберіг, Озветься спогадом до мене. До столу сяду в самоті І знов згадаю, як бувало - Матусі руки золоті Для нас вечерю подавали, З портрета батько гляне знов, До нас всміхнеться і до мами. І хоч з війни він не прийшов, Та в душах завжди був із нами... Давно вже матінки нема, Та день оцей для мене - свято, Хоч на дворі стоїть зима, Спішу до маминої хати.

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень