Віра Паронова

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Віра Паронова,
що народилася сімнадцятого червня 1948-го року, писала:

Плаче душа ***** Осінь така зажурена… В хмарах чоло захмурене… Плаче дощами-зливами Довгими і тужливими. У нескінченній сирості Гаснуть надії в сірості, Сумнів підступним ворогом В душу вповзає мороком. Де ж вони, наші воїни, Щоб за народ постояли, Владою не схилилися, Золотом не зманилися? Плаче душа народова Рідними дітьми продана, На копійки розмінена Нишиться обезцінена. Храми в дзвінницях мріються, А бездуховність зміїться. Образ Іуди множиться Серед людей знебожених. Очі дітей озорені Бойовиками скорені. Співи дзвінкі, злілеєні Жуйками міцно склеїні. Може не все ще скінчено? Кожен своїм промінчиком Душу людську знекрилену Сповнить новими силами?

Мати, наша мати ***** Сад квітучий навесні Осипає цвітом. Облітає білий сніг І летить за вітром. У чужий, далекий край Пелюстки полинуть. Там вони шукають рай, Та від горя гинуть. Мати, наша мати, До дітей немила, Чом ти свій весняний цвіт По світу розгубила? Очі дивляться сумні У безмежжя синє: Мариться на чужині Небо України. Облітає білий цвіт, Молодість минає. Загубився в світі слід – Вороття немає. Мати, наша мати, Мачухою стала. Чом ти свій весняний цвіт По світу розкидала? - Ви покинули мене, Нерозумні діти! Вмієте лише одне: Плакати-тужити. Чом свій розум молодий І юнацькі сили Понесли у край чужий, Матір залишили? Діти, мої діти! Лихо мені з вами! Не справляюся сама З хижими руками

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень