Та Ціцерон береться за справу (у ході розгляду виявляється, що він навіть певний час був наставником звинуваченого) і перемагає. Але перемагає не твердістю аргументації та зцементованістю доказів, а дотепністю і напівжартівливою риторикою, що так подобається загалу. У суть справи заглиблюватися не буду (вона має переважно любовний характер), але Ціцерон досить вдало використовує відомий суддям спосіб життя і поведінки постраждалої особи – досить неоднозначної Клодії (до речі, вважається, що саме вона виступила у творах тогочасного поета Каттула під іменем Лесбії, що стало з часом загальним). А оскільки вона належить до знатного роду, для звинувачення Ціцерон ніби викликає її… предків, чиїми вустами показує всю її розпусність та негідність. З традиційним для Ціцерона красномовством, присмаченим напівфривольними жартами, він знімає з підсудного усі обвинувачення, паралельно добряче допікши своїм політичним опонентам.
Але великого задоволення від своєї перемоги Ціцерон не одержує – він бачить усе більший занепад рідної держави, усе менше гідних людей при владі. З кожною наступною справою все важче зрозуміти – хто ж справді вартий захисту, а хто заслуговує покарання. Яскравим прикладом є судова справа, яку ми розглянемо наступного разу. Сьогоднішню ж публікацію завершимо традиційними виписками:
- У плітки немає іншої мети, крім паплюження; якщо воно грубе, його називають лихослів'ям, якщо вишуканіше — дотепністю.
- Ось тобі моя порада: не здавайся іншим, ніж ти є, і скільки уникаєш ти ганебних справ, стільки уникай і розбещених слів, а ще: не говори про іншого такого, щоб червоніти, почувши у відповідь те ж саме, хоча б це й була брехня.
- Кого в цьому віці (мається на увазі юність – прим. моя) не захистить його власна порядність і чистота, домашнє виховання і природні переваги, тому, як би не оберігали його рідні, не уникнути заслуженої ганьби.
- Таке вже наше єство, що в юності нас охоплюють пристрасті; але якщо здоров'я вони не розладнають і дому не розорять, то зазвичай з ними легко миряться.
- Не в моїх звичаях ворогувати з жінками, тим більше з тією, що завжди була знана швидше загальною подругою, ніж чиїмось ворогом (як вишукано все ж таки можна обізвати жінку повією – прим. моя).
- Якщо є людина такої сили духу, такої вродженої чесноти і стриманості, що відкидає будь-які насолоди, все своє життя проводить в напруженні тіла і зусиллях розуму, не знає ні спокою, ні відпочинку, цурається захоплень однолітків, тримається осторонь ігор і бенкетів, шукає в житті лише те, що гідне і славне, то я перший прихилюся перед силою і красою таких божественних чеснот.
- Стільки різноманітних спокус пропонує нам природа, що не тільки юнацтво, але і зрілі люди їм піддаються.
- Нехай юнак зберігає свою сором'язливість і не зазіхає на чуже, нехай не губить батьківського добра, не розоряється від лихварства, не посягає на чужий будинок і честь, не ганьбить невинних, не плямує непорочних, не знеславлює добрих людей, не загрожує насильством, не шкодить підступністю, уникає темних справ. Віддавши данину насолодам, розтративши дещицю часу в марних юнацьких забавах і захоплення, нехай він звернеться до справ сімейних, судових і державних, і тоді стане ясно: чим захоплювався спочатку недосвідчений розум, те, наситившись, він відкинув і, пізнавши, знехтував.
- Обжерливість і пияцтво з роками не зменшуються, а зростають.
- О безсмертні боги! Чому ви то прощаєте людям страшні злодіяння, то відкладаєте на завтра кару за сьогоднішню підступність (це одне з найважчих питань для людей, які намагаються зберегти віру в Бога, спостерігаючи водночас безліч безкарних несправедливостей – прим. моя)?
- Ніколи б людський поголос з такою легкістю не підхопив би цю плітку, аби не був будь-який сором до лиця Клодії.
- Не все було так страшно, як про те говорили.
- Обдарованих юнаків доводиться швидше стримувати, ніж підганяти у їх прагненні до слави.
- Все перебродить, а вік, час і досвід приборкають його (мається на увазі надмірність юності – прим. моя).
PS. Продовження - у наступній публікації.
Немає коментарів:
Дописати коментар