Мало того, що Ціцерон взявся захищати відвертого (хоча, можливо, й випадкового, як це хотів представити Ціцерон) вбивцю, так ще й непостійний натовп, що завжди був налаштований прихильно, цього разу буквально «затюкав» Ціцерона, і він виступив значно гірше своїх можливостей. Можливо, спрацювала підсвідомість: і звинувачуваний, і постраждалий були людьми невисокої громадської та політичної честі, обоє не гребували найгіршими засобами, аби потрапити у владні кола і закріпитися там, й лише випадок розвів їх по різні сторони владних бар’єрів. Впевнений, аби воля Ціцерона, він би зміг звинуватити і того, й іншого. Але історія не знає умовного способу, тож не будемо гадати «а що було б» - краще перейдемо відразу до виписок:
- Там, де вся сила у зброї – для промов не місце.
- Коли говорить зброя, закони мовчать (вираз теж став крилатим, про латинський оригінал та транскрипцію писав у цій публікації – прим. моя).
- У вільній державі будь-яке насильство над громадянином є загрозою для суспільства.
- Не результат справи, а задум карається законом.
- Злочин не було доведено до кінця — від цього менше горе, але не менше покарання.
- Друзів не може бути багато.
- Відоме Кассієве слово: «кому на користь?» (одне з ключових положень розслідування будь-яких справ, що походить з часів відомого давньоримського юриста Гая Кассія – прим. моя)
- Чесного чоловіка ніщо не звабить на злодійство, а безчесного — навіть і найменша вигода.
- Якщо було законно мене повертати, чи не беззаконно було мене виганяти (Мілон був одним з ініціаторів повернення Ціцерона з вигнання, куди того запроторив у тому числі й Клодій, вбивство якого Мілоном і стало приводом для цього судового засідання – прим. моя)?
- Такі непостійні, такі хиткі, такі крихкі й ненадійні доброзичливість і прихильність громадян, у яких не тільки погані справи наші збуджують гнів, але часом і праведні — невдоволення.
- Його приваблювало лише від природи грішне, а за законом заборонене.
- Обставини самі за себе говорять, і немає нічого доказовішого.
- Не завжди вбиває розбійник подорожнього — іноді і подорожній розбійника (Міллон і Клодій зі своїм супроводом зустрілися на лісовій стежині – прим. моя).
- Велика, судді, сила совісті, велика і в добрих і у поганих: хто невинний, тому ніщо не страшно, а хто винен, тому всюди ввижається розплата.
- Як нещасні часом громадяни, що відважно служили республіці (це стосується обвинувачуваного, але думаю, що біль цей торкався й самого Ціцеронового серця – прим. моя)
- Як легко люди не тільки забувають славне, але і підозрюють злочинне!
- Турбота про вітчизну не може бути надмірною.
- Яке мінливе й непостійне життя, яке неміцне і минуще щастя, яка ненадійна дружба, як майстерно люди прикидаються друзями до часу і як в страху розбігаються вони в годину небезпеки.
- Що може бути невдячнішим, ніж коли народ радіє, а страждає лише винуватець святкування (Ціцерон не може відкинути факту вбивства, але намагається повернути справу так, ніби Клодій його безумовно заслуговував і це стало справнім благом для народу – прим. моя)?
- Тільки той — справжній чоловік, кого ні ворожнеча, ні кара, ні смерть не відверне від захисту вітчизни!
- Якщо буде вітчизна йому вдячною — він радітиме, якщо ні — він і в нещасті втішений буде чистою своєю совістю.
- Ми швидше жаліємо тих, хто жалості нашої не шукає, ніж тих, хто її домагається (за собою таке не раз помічав – прим. моя).
- Хто істинно мудрий і відважний, той в житті шукає подвигу, а не нагороди за подвиг.
- Немає гіднішого для чоловіка, ніж визволити вітчизну від небезпеки.
- Смерть для нього — природний кінець життя, а не покарання (на цій філософській ноті ми поступово переходимо від судових до філософських праць Ціцерона, виписки з яких почнемо розглядати вже з наступної публікації – прим. моя).
Немає коментарів:
Дописати коментар