Чому загал не читає книжок? (ч. 2)

Минулого разу ми зупинилися на невтішному висновку: телебачення у його сучасному вигляді перетворилося з джерела інформації на емоційний наркотик, здатний за досить короткий термін узалежнити людину і перетворити її на емоційного паралітика. Людина може бути фанатичним прихильником усіляких медичних ток-шоу, але не підійде надати допомогу людині, що на вулиці втратила свідомість. Вона може годинами дивитися різноманітні кулінарні передачі, а її діти у цей час харчуватимуться фаст-фудом. Причину ми виявили у попередній публікації: їй потрібні емоції (і чим довше людина перебуває на емоційній телеголці – тим концентрованіші).

Чи несе книжка потужніший емоційний заряд, ніж телебачення? Безумовно. Адже між письменником і читачем немає посередників – сценаристів, акторів, операторів. Чому ж тоді більшість віддасть перевагу 1,5-годинному фільмові перед книжкою, за якою знято цей фільм і яку можна було б читати кілька днів. Вся справа – у зниженні емоційної чутливості. Концентрований фільмовий заряд здатен подразнити емоційні рецептори такої людини, а книжка з її поступовим плином подій – ні. Ми втратили емоційну чутливість. Тому парк, що знаходиться поблизу нашого будинку, набуває для нас певної ваги лише після того, як його покажуть у новинах, пов’язаних зі злочинами сексуального маніяка. То чи є майбутнє у книжки в такому світі?

Чому загал не читає книжок? (ч. 1. Про телебачення)

Доки я готую чергову порцію виписок з творів Ціцерона, пропоную поговорити про роль книжки і телебачення у житті сучасної людини. Зокрема, спробувати відповісти на запитання, винесене у заголовок, а також знайти відповідь на інше, ніби на перший погляд і не пов’язане з попереднім, запитання: для чого загал дивиться телевізор?

На початку свого створення телебачення задумувалося переважно як інформаційно-пізнавальна система з досить невеликою часткою розважального компоненту. Однак з часом акценти зміщувалися, і розважальних програм на телебаченні ставало все більше. Це ніби й дивно, адже зі збільшенням аудиторії, що охоплюється телебаченням, воно могло б стати потужним освітнім ресурсом (як це бачимо на прикладі західних каналів типу «Discovery», «Animal Planet» чи «National Geographic»). Чому ж тоді на більшості каналів сучасного телебачення 5-хвилинні новинарні блоки ледве втискуються між програмами й фільмами розважального характеру, а не навпаки?

Про винаходи, гнів і вітрильника

Афоризм:

Два найбільших винаходи в історії: книгодрукування, що посадило нас за книги, і телебачення, що відірвало нас від них. Жорж Елгозі.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Ira facit poetam [іра фаціт поетам]: гнів народжує поета (іноді, навіть не маючи великого дару, пишуть гарний твір за рахунок емоцій).

Значення іншомовного слова:

Каравела (італ. caravella, icп. carabela): за середньовіччя три- або чотирищоглове морське вітрильне судно з складною системою вітрил.