Феофан Затворник. Що таке духовне життя і як на нього налаштуватися(завершення)

Сьогодні ми завершуємо наше побіжне знайомство з твором Феофана Затворника (Что есть духовная жизнь и как на нее настроиться. - М.: Сестричество во имя преподобномученицы великой княгини Елизаветы, 2001. - 338 с) (початок дивись тут, а продовження – тут). Його листування з адресатом (молодою жінкою) теж добігає кінця, оскільки остання все більше схиляється до чернечого життя (з останніх листів стає зрозуміло, що вибір зроблено). Сподіваюся, ви змогли знайти у моїх виписках не лише помилки, але й дещо корисне для себе і втішне для своєї душі. Якщо так – згадайте мене у своїх молитвах, якщо ж ні – чекайте наступної неділі (адже я вже опрацював обіцяну книжку Н. Хілла «Думай і багатшай» та починаю публікацію виписок з неї). А поки що:

• Кожному Бог призначив своє місце й справу і дивиться, хто як виконує її.
• Багатотурботність, що точить серце і спокою йому не дає, є хвороба пропащої людини, яка взялася сама влаштувати свою долю і мечеться на всі боки.
• На всяку справу ми не шкодуємо праці, а на справу спасіння шкодуємо її.
• Коли молитеся, не відходьте від молитви, не розбудивши в серці якогось почуття до Бога: чи благоговіння, чи відданості, чи подяки, чи возвеличення, чи смирення і жалю, чи благої надії та сподівання; також, коли, по молитві, читати станете, не відходьте від читання, не довівши вичитаної істини до почуття.
• Всі сили душі нашої і всі пожадання тіла, доки не прислухається людина до себе, просочені сирістю - пристрастями - і, поки пристрасті не вигнані, вперто опираються духовному вогню.
• Боротьба з пристрастями неминуча. Вони не віддадуть самі собою своїх володінь, хоч і незаконних.
• Самодогоджання є притулок всіх пристрастей; воно і приймає їх, і прикриває, і виправдовує.
• Всяка пристрасть має звичай одягатися в благовидність і виглядати благородною.
• В якому б малому та слабкому вигляді не показувалося пристрасне, до нього слід ставитися як до найбільшого та найсильнішого.
• Пристрасне не може інакше триматися, як співчуттям до нього.
• До всього пристрасного не благоволить Бог, не благоволить тому і до всіх, які приймають і плекають в собі пристрасне.
• Що пристрасне показується в нас, це ще не неминуча біда. Це означає, що ми нечисті, але не робить нас винними. Провина наша починається тоді, як ми прихильно поставимося до поміченої пристрасті.
• Де починається свавілля, там починається і провина.
• Думка породила почуття, думка з почуттям породили бажання.
• Між бажанням і ділом завжди варто стоїть рішучість на справу з обмірковуванням, як її здійснити.
• Схильність до гріха починається з того моменту, як душа почне обмірковувати, чи можна і як зробити задоволення пристрасті.
• Поки справою не задоволена пристрасть, задоволення її обіцяє рай.
• Беріться старанніше - і скоро побачите успіх.
• Не дозволяйте без розбірливості все бачити, все чути і все чіпати.
• В життєвому побуті якщо є щось, що заважає духовному життю, то це зовсім не справи і заняття, а порожня багатотурботливість, що точить серце, хоча справи навіть на волосину вперед посунути не здатна.
• Найкращий засіб від нудьги – призвичаїтися до серйозного читання і вивченні предметів, ще не пізнаних.
• Сутність таїнства покаяння полягає у прощенні вимовленого гріха.
• Маленька молитовка є великий скарб.
• Совість - велика справа. Вона є голос Всюдисущого Бога в душі. Хто в мирі з нею, той у мирі й з Богом.
• Нехай всі засуджують, але, якщо Бог виправдовує в совісті, всі ці суди ніщо.
• Дар Святого Духа у всіх є, але не у всіх дієвий.
• У духовному житті книги – тільки керівництво. Саме пізнання здобувається справою.
• Покладіть таку прикмету: коли, перебуваючи в гарному духовному настрої, станете читати з людськими мудрощами книжку і той добрий настрій почне відходити, залиште ту книжку.
• Що молитва йде погано, в цьому не молитва винна, а той, хто молиться.
• Господь ревнивий і строгий до сердець, Йому невірних.
• Збентежені бажання й добрі не добрі і не ведуть до добра.
• Що Господь попускає, і внутрішньо, і зовні, все направляє до нашого очищення і порятунку.
• Ми всім, що нас оточує і всіма, хто з нами зустрічається, можемо здобувати вінці.
• Злі розмови псуються добрі настрої душі.
• Віра в буття Бога і Його вседержительство є невід'ємна приналежність духу.
• Виховання розвиває лише те, що є в природі людини, але нічого не вкладає в неї нового.
• Внутрішньої свободи годі шукати, бо вона вже є, як невід'ємна приналежність духу.
• Без почуттів жити не можна, але піддаватися почуттям незаконно.
• Божий вплив завжди світлоносний.

Література, яку згадує у своєму творі автор:

• Книжка «Востань, сплячий» - вибірка статей із святителя Тихона, що ведуть до покаяння.
• Книжка, як сповідати і сповідатися, преосвященного Платона Подільського.
• Книжка «Листи про духовне життя».
• Чотири книги святителя Тихона під назвою «Скарб духовний, від світу збираний».
• Стаття Жуковського «Пері та Ангел».