Показ дописів із міткою чернецтво. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою чернецтво. Показати всі дописи

2 черв. 2013 р.

Феофан Затворник. Що таке духовне життя і як на нього налаштуватися(завершення)

Феофан Затворник. Что есть духовная жизнь и как на нее настроиться
Сьогодні ми завершуємо наше побіжне знайомство з твором Феофана Затворника (Что есть духовная жизнь и как на нее настроиться. - М.: Сестричество во имя преподобномученицы великой княгини Елизаветы, 2001. - 338 с) (початок дивись тут, а продовження – тут). Його листування з адресатом (молодою жінкою) теж добігає кінця, оскільки остання все більше схиляється до чернечого життя (з останніх листів стає зрозуміло, що вибір зроблено). Сподіваюся, ви змогли знайти у моїх виписках не лише помилки, але й дещо корисне для себе і втішне для своєї душі. Якщо так – згадайте мене у своїх молитвах, якщо ж ні – чекайте наступної неділі (адже я вже опрацював обіцяну книжку Н. Хілла «Думай і багатшай» та починаю публікацію виписок з неї). А поки що:
  • Кожному Бог призначив своє місце й справу і дивиться, хто як виконує її.
  • Багатотурботність, що точить серце і спокою йому не дає, є хвороба пропащої людини, яка взялася сама влаштувати свою долю і мечеться на всі боки.
  • На всяку справу ми не шкодуємо праці, а на справу спасіння шкодуємо її.
  • Коли молитеся, не відходьте від молитви, не розбудивши в серці якогось почуття до Бога: чи благоговіння, чи відданості, чи подяки, чи возвеличення, чи смирення і жалю, чи благої надії та сподівання; також, коли, по молитві, читати станете, не відходьте від читання, не довівши вичитаної істини до почуття.
  • Всі сили душі нашої і всі пожадання тіла, доки не прислухається людина до себе, просочені сирістю - пристрастями - і, поки пристрасті не вигнані, вперто опираються духовному вогню.
  • Боротьба з пристрастями неминуча. Вони не віддадуть самі собою своїх володінь, хоч і незаконних.
  • Самодогоджання є притулок всіх пристрастей; воно і приймає їх, і прикриває, і виправдовує.
  • Всяка пристрасть має звичай одягатися в благовидність і виглядати благородною.
  • В якому б малому та слабкому вигляді не показувалося пристрасне, до нього слід ставитися як до найбільшого та найсильнішого.
  • Пристрасне не може інакше триматися, як співчуттям до нього.
  • До всього пристрасного не благоволить Бог, не благоволить тому і до всіх, які приймають і плекають в собі пристрасне.
  • Що пристрасне показується в нас, це ще не неминуча біда. Це означає, що ми нечисті, але не робить нас винними. Провина наша починається тоді, як ми прихильно поставимося до поміченої пристрасті.
  • Де починається свавілля, там починається і провина.
  • Думка породила почуття, думка з почуттям породили бажання.

26 трав. 2013 р.

Феофан Затворник. Що таке духовне життя і як на нього налаштуватися (ч.2)

Феофан Затворник. Что есть духовная жизнь и как на нее настроиться
Продовжуємо наше знайомство з одним з найвідоміших творів Феофана Затворника (Что есть духовная жизнь и как на нее настроиться. - М.: Сестричество во имя преподобномученицы великой княгини Елизаветы, 2001. - 338 с). Автор продовжує (початок дивися тут) пояснювати адресату основи духовного життя і його відмінності від життя світського. Особливий акцент робиться на розрізнення понять духа, душі і тіла, необхідність підпорядкування останніх духові, а через нього – Богові. Підтримуючи бажання адресата присвятити себе чернечому життю, автор навчає поступово поривати зв’язки з турботами цього життя і починати налаштовуватися на духовний лад. Як саме – читайте у сьогоднішніх виписках:
  • Дух є душа нашої душі людської.
  • Смиренна душа завжди світла. Затьмарення душі починається, коли вона стане багато про себе думати, бо це справа темних сил.
  • У всякому випадку і при всякій зустрічі треба робити те, що хоче Бог, щоб ми зробили.
  • Треба віру поєднувати зі справами і справи з вірою.
  • Господь цінність справ наших визначати не їх широтою і величністю, а нашим внутрішнім настроєм при їх здійсненні, при цьому оточивши нас безліччю випадків до виконання справ по волі Його, так що, якщо слухаємо себе, можемо щохвилини робити богоугодні справи.
  • Вся біда від занадто широких світоглядів.
  • Бог, який перебуває в людині, дає духу його силу панувати над душею і тілом, а далі і над усім, що поза ним.
  • Коли влада духу обірвалася, потреби душі і тіла розбрелися в різні боки і в наших бажаннях сталося сум'яття.
  • Душевні ревнощі у кращих своїх проявах, збайдужілі до духовного і відбивають всяку охоту займатися тим, що задовольняє ревнощі духовні.
  • Духовні ревнощі не відкидають душевних (науковості, художності, житейскости, громадянськості), а тільки впорядковує їх.
  • Хорошими бути ми не проти, але попрацювати заради того - руки опускаються.

19 трав. 2013 р.

Феофан Затворник. Що таке духовне життя і як на нього налаштуватися

Феофан Затворник. Что есть духовная жизнь и как на нее настроиться
(за книгою: Феофан Затворник. Что есть духовная жизнь и как на нее настроиться. - М.: Сестричество во имя преподобномученицы великой княгини Елизаветы, 2001. - 338 с.)

Доки я ознайомлюсь і опрацюю книжку Наполеона Хілла «Думай і багатшай», аби трохи відірвати вас від матеріального і нагадати про духовне – пропоную сьогоднішній твір. Книжка написана у вигляді листів до молодої жінки, яка нудиться світським життям, з острахом споглядає перспективу подальшого одруження і наступної соціалізації. Вона все більше схиляється до думки про монастир і служіння Богові. Автор допомагає їй зрозуміти всю суєтність тогочасного світу, а головне – біль власної душі та її прагнення до духовних звершень. Книжка заскладна для перекладу, оскільки написана напівцерковною російською мовою і відповідним стилем, тому дещо в перекладі може бути втрачено (що має слугувати для вас ще однією причиною ознайомитися з оригіналом). Отож, розпочнімо:
  • Якщо буває у нас нескладність у житті, то вона майже завжди відбувається не стільки від глупоти, скільки від браку завзятості.
  • Старі люди часто ненавмисно, в простих фразах висловлюють такі мудрі уроки, яких і в книгах пошукати – не знайдеш.
  • Руху в сучасних людей багато, а життя немає.
  • Егоїзм себе ставить метою, а все і всіх - засобом.
  • Як не прикраашє хто своїх бажань, позаду завжди визирає егоїзм, який бажає повернути вас по-своєму чи зробити вас засобом.
  • Цей вирок (егоїст, егоїстка) часто виносять тим, які не дозволяють вертіти собою або використовувати себе як засіб для егоїстичних цілей тих, які так про них судять.
  • Скільки можливо, відмовляйтеся входити в коло світського життя, а коли втягнуті проти волі, тримайте себе так, ніби Вас там не було: бачачи, не помічайте і слухаючи, не чуйте.
  • Кожна тілесна потреба, природно-проста, розмножується у безліч дотичних потреб через звичку і пристрасть до різних способів її задоволення.