(за книгою: Феофан Затворник. Что есть духовная жизнь и как на нее настроиться. - М.: Сестричество во имя преподобномученицы великой княгини Елизаветы, 2001. - 338 с.)
Доки я ознайомлюсь і опрацюю книжку Наполеона Хілла «Думай і багатшай», аби трохи відірвати вас від матеріального і нагадати про духовне – пропоную сьогоднішній твір. Книжка написана у вигляді листів до молодої жінки, яка нудиться світським життям, з острахом споглядає перспективу подальшого одруження і наступної соціалізації. Вона все більше схиляється до думки про монастир і служіння Богові. Автор допомагає їй зрозуміти всю суєтність тогочасного світу, а головне – біль власної душі та її прагнення до духовних звершень. Книжка заскладна для перекладу, оскільки написана напівцерковною російською мовою і відповідним стилем, тому дещо в перекладі може бути втрачено (що має слугувати для вас ще однією причиною ознайомитися з оригіналом). Отож, розпочнімо:
- Якщо буває у нас нескладність у житті, то вона майже завжди відбувається не стільки від глупоти, скільки від браку завзятості.
- Старі люди часто ненавмисно, в простих фразах висловлюють такі мудрі уроки, яких і в книгах пошукати – не знайдеш.
- Руху в сучасних людей багато, а життя немає.
- Егоїзм себе ставить метою, а все і всіх - засобом.
- Як не прикраашє хто своїх бажань, позаду завжди визирає егоїзм, який бажає повернути вас по-своєму чи зробити вас засобом.
- Цей вирок (егоїст, егоїстка) часто виносять тим, які не дозволяють вертіти собою або використовувати себе як засіб для егоїстичних цілей тих, які так про них судять.
- Скільки можливо, відмовляйтеся входити в коло світського життя, а коли втягнуті проти волі, тримайте себе так, ніби Вас там не було: бачачи, не помічайте і слухаючи, не чуйте.
- Кожна тілесна потреба, природно-проста, розмножується у безліч дотичних потреб через звичку і пристрасть до різних способів її задоволення.
- Часто ми замислюємося. Що це за стан? Ось що: думка сходить в архів пам'яті і з допомогою уяви перебирає там весь зібраний непотріб, переходячи від історії до історії з відомим законам зчеплення уявлень, приплітаючи до бувалого небувале, а нерідко навіть неможливе, поки не отямиться і не повернеться до навколишньої дійсності.
- Більша частина часу проходить у нас саме в такому пустодумстві й блукання думок.
- Суттєва потреба волі - жити і діяти.
- В уяві в нас буває сум'яття, розпорошення і блукання думок, а в бажаннях - непостійність, безладність і норовливість бажань, а за ними і справ.
- Ті, хто вміє собою керувати, зустрічаючи потрібна справа, яка, проте ж, не подобається серцю, поспішають знайти в ній приємну сторону і так, помиривши з нею серце, підтримують у собі потрібну для справи енергію.
- Злі пристрасті, коли задовольняються, приносять радість, але короткочасну, а коли не задовольняються, а, навпаки, зустрічають спротив, то завдають скорботу тривалу і нестерпну.
- Закон - тримати серце в руках і піддавати почуття, смаки і потяги його суворій критиці. Коли хто очиститься від пристрастей, хай дає волю серцю, але поки пристрасті в силі, давати волю серцю – значить явно приректи себе на всілякі невірні кроки.
- Спробуйте хоч один день пробути, щоб не сердитися і не роздратовуватися, і скажіть, як Вам це вдасться.
- Дух, як сила, що від Бога зійшла, знає Бога, шукає Бога і в Ньому одному знаходить спокій.
- Душа людська хоча і схожа з душею тварин в нижній своїй частині, але у вищій вона незрівнянно краща за неї. Що вона є такою в людині, це залежить від поєднання її з духом.
- Душа людська робить нас дещо вищим від тварин, а дух являє нас дещо меншим від Ангелів.
- Під впливом духа душа здійснює справи та починання зовсім не тому, що вони потрібні, корисні і приємні, але тому, що вони гарні, добрі і справедливі, прагнучи до них зі всією ревністю, незважаючи на те, що вони нічого не дають для тимчасового побуту і навіть несприятливі йому і ведені бувають на рахунок його.
- Погасіть самосвідомість і свободу – ви погасите дух, і людина стала не людина.
- Повсякчас не випускайте з думки, що всередині Вас постійно присутнє щось недобре, що завжди готове збити Вас з належного і направити на неналежне.
- Людина винна у тому, що дала у собі панувати тому, що не призначене до панування [душевності і тілесності] і повинне займати підлегле становище.
- Духовність є норма людського життя
- Проста людина, що Бога боїться, вище багатоосвіченого й елегантного, що не має в своїх цілях і прагненнях догоджати Богу.
- За природнім призначенням людина повинна жити в дусі, духу підпорядковуватися і духом наповнювати все душевне, а тим паче тілесне - а за ними і все своє зовнішнє, тобто життя, сімейне та суспільну.
- Щасливий той, хто відчуває себе щасливим.
Немає коментарів:
Дописати коментар