- Як треба діяти, мусимо вчитися у того, хто діє.
- Усе, що тебе записує в господарі, – у тебе, але не твоє.
- Випадок може відібрати будь-що, але при нас залишається корись, яку приносило втрачене; ми ж і її занапащаємо несправедливістю наших нарікань.
- Хто заохочує до наслідування, але відбирає надію на успіх, той відстрашує нас.
- Щодня розраховуймося з життям, аби нічого не бути йому винним.
- Найзалежнішим від майбутнього є той, хто не користається з теперішнього.
- Слава – це сукупність міркувань багатьох людей, а визнання – лише доброчесних.
- Головне, щоб душа належала собі, а вона, тільки б захотіла, знайде затишок навіть серед рою всіляких справ.
- Якщо хочеш позбутися того, що тебе гнітить, то не поможе побувати десь в іншому місці – треба самому бути іншим.
- Хто спиною повернувся до небезпеки, того вона досягає найлегше.
- Вивчати досліджене, досліджувати – ще не вивчене.
- Не тому вагаємося, що важко, – важко тому, що вагаємося.
- Рівність прав не в тому, що всі ними користуються, а в тому, що вони встановлені для всіх.
- Терпеливістю полегшується те, чого неможливо виправити.
- Потурати насолоді – значить відкрити джерело всіх зол.
- Наша глупота (на відміну від дитячої) коштує нам набагато дорожче.
- Навчись переносити скорботу, не засмучуючись самому, а щастя – не засмучуючи інших.
- У богів проси життя і здоров’я.
- Нашій душі звичніше розважати себе, ніж лікувати; філософію – лікувальний засіб – вона перетворює на забавку.
- Не вважаємо благом те, що може бути використане кимсь як зло.
- Усе, бездоганно сказане, – спільне надбання.
- Кожен втішається славою, що виходить поза межі справді заслуженої.
- Уміти обдаровувати і не вміти берегти – різні речі.
- Втому тіла полегшує бадьорість духу.
- Смерть видзьобує нас, а не поглинає.
- Всьому справжньому притаманна тривалість, оманливе – короткочасне.
- Найпевнішим доказом хворої душі вважай її хитання – коли вона кидається від удаваної чесноти до справжнього захоплення пороками.
- Хто зайнятий ділом, для того день аж ніяк не може бути занадто довгим.
- Діяльність – це і зміст життя, і його обов’язок.
- Усі пороки виступають проти природи.
- Ніщо не буває важким, якщо легко його сприймаєш; ніщо не варте обурення, хіба що сам себе під’юдиш до обурення.
- Ніхто не може мати всього, чого лиш захоче, зате кожен може не захотіти того, чого не має.
- Труднощі сприймай не лише спокійно, а й лагідно.
- Якщо й не вистачає нам чогось – то насправді не нам, а нашим звичкам.
- Варто пороку стати загальним – одразу ж займає місце чесноти.
- Смерть – це закон, а не кара.
«Філософія права» Гегеля, «Дух законів» Монтеск’є, «Про причини багатства», «До самого себе» Марка Аврелія, «Сповідь» Августина Блаженного, «Самомучитель» Теренція, твори Катона, Горація і Ціцерона.
PPS. Мої думки:
- Воля потребує ідей, безідейні розмови пригнічують волю.
- Мандрувати слід, роздаючи, а не збираючи.
- Опираймося на те, що в нас, а не на те, що у нас.
- Хворі їдять так, як мали б їсти, коли були здорові.
- Хворим радили гучніше читати, щоб сильнішим ставало дихання.
- Для римлян слово novus означало не лише «новий», але й «лихий», «поганий».
- Сенека був давнім прихильником холодний купелей («Я завзятий прихильник холодних купелей»).
- Максим Рильський: «Спокійний розум серце ніжно гріє, Згасивши темні пристрасті і зло».
- Ціцерон («Тускуланські бесіди»): «Жити – значить мислити» (порівняйте з відомим висловом Декарта Cogito, ergo sum: "Я мислю, отже - я існую").
Немає коментарів:
Дописати коментар