Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 4).

Триває наше знайомство з «Законами Паркінсона» однойменного автора (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). У сьогоднішніх нотатках йтиме мова про бізнес, мистецтво керування людьми й мову. Але у Паркінсона іноді цікаву цитату можна зустріти у розділі, що абсолютно не стосується певної теми. Так і у моїх записах тематичної єдності немає (хоча виписував їх поступово) – обирайте кожен собі до смаку. Як з сьогоднішньої публікації, так і з попередніх (частина 1, частина 2, частина 3). На сьогодні приготував (разом з автором) таке:

• Банкрутства розчищають сміття у бізнесі.
• Ні продавці, ні покупці не повинні вічно диктувати свої умови, інакше про здорову конкуренцію можна буде тільки мріяти.
• Проблема суспільного статусу стає актуальною, щойно задовольняються (хоча б частково) інші потреби людини (в їжі і даху над головою, красі, знанні, сексі й бешкетуванні).
• Динамічна енергія суспільства складається з зусиль, яких ми докладаємо заради виконання наших бажань. Загальна кількість цієї енергії дорівнює сумі наших зусиль і прямо пропорційно різниці в авторитеті і багатство між вищими і нижчими верствами суспільства.
• Саме Єва вперше зробила зусилля і отримала міні-спідницю і шубку ще до того, як їм з Адамом довелося поміняти місце проживання.
• Мистецтво управління зводиться до вміння направити у потрібне русло людські бажання.
• Ледь задовольнивши свої основні потреби, людина починає жадати статусу, а статус буває заснований або на авторитеті, або на багатстві.
• «Робити гроші» – заняття не з благородних, але є й гидкіші бажання. Прагнення до влади, наприклад.
• Лише коли зникають стимули, ми усвідомлюємо, якими важливими вони були.
• Зазвичай у боса індустрії немає ні часу, ні бажання ганятися за голосами виборців.
• Бізнесмен може стати політиком, але найчастіше (на відміну від своїх супротивників) – поганим політиком, недосвідченим і легко вразливим.
• Необхідно стати економістами в тому сенсі, щоб економити зусилля, час і матеріальні ресурси.
• Імітація роботи має деморалізуючий ефект.
• Контролю вартості речей приділяється дуже багато уваги, але мало хто прагне визначити, скільки ж коштує час.
• Будь-яка установа, де набереться більше тисячі співробітників, стає адміністративно-самодостатньою.
• Три принципи, що будь-якому бізнесмену не зайве було б запам'ятати: перший – довіряйте периферійному менеджеру; другий – довіряйте дівчатам, що стоять за прилавком; третій – довіряйте клієнту.
• Поживши на світі, більшість з нас приходить до висновку, що майже всі твердження економістів не відповідають істині.
• Майже завжди саме пропозиція (а то й сам продавець) забезпечує попит.
• На рекламу варто витратитися – особливо на хорошу рекламу!
• Насамперед адміністратор повинен працювати не з паперами, а з людьми і виробленою продукцією.
• Принцип Пітера (у всякій ієрархії кожен службовець має тенденцію досягати свого рівня некомпетентності) – помилковий.
• Ті, хто можуть навчати, навчають; ті ж, хто не може, вчать вчителів, як вчити інших вчителів мистецтва навчання.
• Немає поганих солдатів, є погані офіцери.
• Раз і назавжди встановлена межа компетентності – це міф. Ще один міф – те, що кожна людина працює заради підвищення по службі.
• Мова має дві мети. Основна і найдавніша полягає в тому, щоб, виражаючи емоції, полегшувати душу. Пізніша і більш витончена – в тому, щоб передавати комусь певне повідомлення.
• Часто ми висловлюємо свої почуття жестами без свідків, доводячи тим самим, що нічого корисного повідомити не можемо.
• У більшості випадків жест – всього лише непотрібне повторення сказаного.
• Ситуацій, де жести потрібні, мало; і ще менше таких, де вони необхідні.

PS. Продовження читайте наступної неділі.