Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 5).

От ми й дісталися до середини книжки Сіріла Паркінсона «Законы Паркинсона» (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). Сподіваюся, цього тижня у вас був час «приміряти» думки цього автора (частина 1, частина 2, частина 3, частина 4) до свого життя і зробити певні висновки. Я, на жаль, у своїй повсякденній роботі бачу, що авторські роздуми про адміністративно-бюрократичну систему все ще залишаються актуальними. А Паркінсон кілька разів у книжці зазначав, що більшість виведених ним спостережень можуть з часом застаріти, оскільки люди дізнаються про них і будуть чинити інакше. Ні, пане Сіріле, можете бути спокійні, ця система наскільки інерційна, що вашими творами захоплюватиметься ще не одне покоління. Та годі розмов, час переходити до сьогоднішньої порції нотаток:

• Молодих людей потрібно відучувати від жестикуляції як прояву розумової ліні.
• Ми кривляємося і жестикулюємо не тому, що мова не надала нам достатньо можливостей, але тому, що нам не вдалося засвоїти все, що вона дає. Засіб подолати це – читати більше думати глибше, менше говорити і більше слухати.
• Заворушення, спровоковані телекамерою, – сумний коментар до нашого способу життя.
• Підкоряючись закону натовпу, ми повертаємося в кам'яний вік, відкидаючи все, що було досягнуто людством.
• Перший принцип вченості, запропонований Сократом і розроблений Аристотелем, – визнання студентом недостатності своїх знань.
• Наші переконання повинні закріплюватися логічно, фактами, які ми готові доводити.
• Вченим властиво безліч недоліків, але вони зберігають своє основне кредо: "Гасло, проголошений тисячу разів десятьма тисячами, не є істиннішим, ніж протилежне переконання, висловлене пошепки однією людиною".
• Люди ніколи не повстають проти тиранії, але завжди – проти влади слабкої й непостійної.
• Історія будь-якої революції починається не зі змови повстанців, але з сумнівів і розладу серед людей влади.
• Молоді потрібна мета. Якщо ми хочемо знову завоювати відданість молоді, що збилася з шляху, ми повинні назвати їм якусь мету поза тим суспільством, в якому їм належить жити.
• Британське почуття гумору передбачає, серед іншого, британське почуття міри.
• Серйозним може бути кожен, але щоб забавляти, потрібен розум.
• Всі відомі анекдоти можна розділити на чотири типи: гомерівський анекдот; анекдот, заснований на розчаруванні; анекдот з приводу сексу і анекдот, заснований на грі слів.
• З усіх даремних витрат в нашому потворно щедрому світі найжахливіша – розтрата талантів, близьких до геніальності.
• Здібна людина оберне на користь усе, що йому дано: ситуацію, людей, обставини і матеріали.
• Успіх – це результат рішучості, наполегливості, досвіду, енергії і такту.
• Для людини, що володіє даром передбачення, критичним випробуванням є нездатність (аж ніяк не небажання) що-небудь пояснити.
• У генія є дар передбачення, що дає йому можливість визначити свою мету, і видатні здібності, що дозволяють йому знайти засоби для її досягнення.
• Загальна маса людей повинна бути дуже гарною, щоб хтось один виявився чудовим. Лише якщо багато на висоті, один піднімається ще вище.
• Успіх дістається легко, якщо поле діяльності убоге.
• При розмноженні чиновників ефективність неминуче падає.
• Поговорити люблять майже всі, але зовсім небагатьом є що сказати.
• Довіра – не той предмет, який можна вимагати. Його потрібно заробити, а цей процес займає довгі роки.
• Багатство потрібно спочатку створити, а вже потім витрачати.
• Імперії руйнуються, тому що вигнивають зсередини.

PS. Продовження (про сімейне життя) читайте наступної неділі.