Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (завершення).

От і закінчилося наше знайомство з чудовим твором Сіріла Паркінсона «Законы Паркинсона» (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). За концентрацією розумних думок на сторінці з цією книжкою, напевне, не зрівняється жоден інший науковий чи художній твір (Біблію до уваги не приймаємо, це абсолютно унікальний і непорівнюваний твір). Тому й нотаток вийшло забагато. Сподіваюся, моя робота була не марною і кожен знайшов щось корисне для себе. Якщо ні – перегляньте ще раз попередні частини (частина 1, частина 2, частина 3, частина 4, частина 5, частина 6, частина 7) або придивіться до сьогоднішньої:

• Якщо отримуєш задоволення від роботи, а по закінченні її на тебе звалюється слава і багатство – це означає, що ти домігся майже всього, чого можна прагнути у житті.
• Це прекрасно, коли після тебе залишається щось істотне.
• Якщо десять представників найнижчих прошарків суспільства вийшли на старт, щоб досягти багатства, дев'ять з них фінішують у в'язниці, а десятий стане мільйонером.
• У колишні часи дружина точно дотримувалася заповіді послуху й покірності, прекрасно розуміючи, що на це у свою чергу спирається її влада над дітьми.
• Емансипація жінки підірвала владу батьків над дітьми: мати більше не була прикладом покірності, хоча сама, як і раніше, вимагала послуху.
• Не варто намагатися пояснювати там, де потрібна просто покора.
• Якщо молодь зможе сподіватися на отримання відповідальної посади через сім років, вона дуже швидко стає дорослою.
• Молодих можна не наділяти занадто вагомою відповідальністю, але вона повинна бути реальною.
• Потрібно дати можливість молодим рости, і щоб при цьому перед ними була перспектива – якомога раніше застосувати які б не були, але свої, особисті таланти.
• Існує шість шляхів «бунту» молоді: секс, швидкість, шум, випивка, екзотика, наркотики (в тому числі й тютюн).
• Потрібно створити таке суспільство дорослих, у яке молодь буде прагнути і пробиватися.

Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 7).

Наближається до завершення наше знайомство з книжкою Сіріла Паркінсона «Законы Паркинсона» (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). Продовжуємо разом з автором досліджувати тему сучасної сім’ї, правил виховання дітей та боротьби з емоційної перенапругою. Як завжди (див. частина 1, частина 2, частина 3, частина 4, частина 5, частина 6), автор з використанням псевдонаукового стилю і жартів робить цілком серйозні висновки, придатні до використання у повсякденному житті. Пропоную переконатися у цьому самостійно:

• Машина – це не просто засіб пересування, це спосіб життя.
• Загальне звихнення на швидкості призводить до повного застою.
• Нашому організму доводиться пристосовуватися до автомобілехворобливої нерухомості.
• Уся реклама - це просто прагнення до неможливого.
• Машина – це вбрання, яке жінки носять поверх ондатрової чи норкової шубки.
• Майже всі досягнення в області дизайну зводяться нанівець низькою якістю виконуваних робіт.
• Роки і роки поспіль (півжиття!) батьки змушені пристосовувати всі свої розмови до рівня маленької дитини або школяра. У їх власному розумовому розвитку настає повний застій. Першою жертвою зазвичай стає мати, але не слід думати, що батько зовсім не зазнає збитку: адже якщо дружина мимоволі опускається до рівня дитячих розмов, то йому доводиться опускатися до її рівня. Так до середини життя вони можуть зовсім розучитися думати.
• Розмова з вузьколобими і недалекими людьми притуплює розум.
• Навчаючи тих, хто нижче нашого рівня розвитку, розплачуємося тим, що самі перестаємо розвиватися.
• Люди перестають розвиватися, щойно починають розмножуватися.
• Жоден розум не усвідомлює власної обмеженості, і жодна нудна людина не може собі уявити, яку нудьгу вона може наганяти на інших.
• Усі події, що навалюються на вас, поділіть на події зовнішнього порядку (від вашої волі незалежні) і внутрішні (цілком справа ваших власних рук).
• Другий закон емоційної термодинаміки: енергія завжди передається від тіла з вищою емоційної температурою до тіла з нижчою.

Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 6).

Сьогоднішній наш випуск буде присвячено спостереженням Сіріла Паркінсона щодо сімейного життя, які він у своїй відомій книжці «Законы Паркинсона» (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.) назвав «законами місіс Паркінсон». Здавалося б, автор - фахівець зовсім у іншій сфері, однак іноді так точно викристалізовує проблеми життя подружжя, що починаєш сумніватися, чи не помилився він професією. Цей розділ книжки (і нотатки, відповідно), мають лагідно-антифеміністичний характер, але з чітким обґрунтуванням, характерним для всіх тверджень автора (див. частина 1, частина 2, частина 3, частина 4, частина 5). Пропоную переконатися у цьому самому:

• Сімейне життя тільки виграє, коли йому присвячуєш лише частину часу, а не весь час. Це вірно як стосовно всього сімейного життя, так і стосовно життя щоденного.
• Прямий зв'язок моралі і торгівлі – це не теорія, а факт.
• Хлопець не може любити дівчину по-справжньому, доки бачить її недоліки.
• Якщо дружина задає собі питання: "Вдалий це шлюб? Він буде щасливим?", жоден шлюб не буде щасливим. Їй би треба запитати себе: "Що мені зробити, щоб цей шлюб був щасливим?" Він повинен бути щасливим, і єдине питання - "Що робити?".
• Треба поставити себе на місце того, до кого ми звертаємося, і підібрати слова, найпридатніші для досягнення задуманої мети.
• Наші «непричесані» думки, висловлені вголос, виявляться егоїстичними, нешанобливими, непристойними чи образливими.
• Часом удавальник насправді стає таким, яким хотів здаватися.
• У спільному житті найголовніше – ввічливість. Якщо любиш людину, то з нею стаєш ще більше, але аж ніяк не менш ввічливим. Доброта вище люб'язності – але доброті не слід нехтувати люб'язністю.
• Те, як люди кажуть, іноді набагато важливіше того, що вони в цей час думають.
• Краще сказати те, що дасть змогу досягти поставленої мети, ніж вихлюпнути хвилинні емоційні почуття.

Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 5).

От ми й дісталися до середини книжки Сіріла Паркінсона «Законы Паркинсона» (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). Сподіваюся, цього тижня у вас був час «приміряти» думки цього автора (частина 1, частина 2, частина 3, частина 4) до свого життя і зробити певні висновки. Я, на жаль, у своїй повсякденній роботі бачу, що авторські роздуми про адміністративно-бюрократичну систему все ще залишаються актуальними. А Паркінсон кілька разів у книжці зазначав, що більшість виведених ним спостережень можуть з часом застаріти, оскільки люди дізнаються про них і будуть чинити інакше. Ні, пане Сіріле, можете бути спокійні, ця система наскільки інерційна, що вашими творами захоплюватиметься ще не одне покоління. Та годі розмов, час переходити до сьогоднішньої порції нотаток:

• Молодих людей потрібно відучувати від жестикуляції як прояву розумової ліні.
• Ми кривляємося і жестикулюємо не тому, що мова не надала нам достатньо можливостей, але тому, що нам не вдалося засвоїти все, що вона дає. Засіб подолати це – читати більше думати глибше, менше говорити і більше слухати.
• Заворушення, спровоковані телекамерою, – сумний коментар до нашого способу життя.
• Підкоряючись закону натовпу, ми повертаємося в кам'яний вік, відкидаючи все, що було досягнуто людством.
• Перший принцип вченості, запропонований Сократом і розроблений Аристотелем, – визнання студентом недостатності своїх знань.
• Наші переконання повинні закріплюватися логічно, фактами, які ми готові доводити.
• Вченим властиво безліч недоліків, але вони зберігають своє основне кредо: "Гасло, проголошений тисячу разів десятьма тисячами, не є істиннішим, ніж протилежне переконання, висловлене пошепки однією людиною".

Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 4).

Триває наше знайомство з «Законами Паркінсона» однойменного автора (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). У сьогоднішніх нотатках йтиме мова про бізнес, мистецтво керування людьми й мову. Але у Паркінсона іноді цікаву цитату можна зустріти у розділі, що абсолютно не стосується певної теми. Так і у моїх записах тематичної єдності немає (хоча виписував їх поступово) – обирайте кожен собі до смаку. Як з сьогоднішньої публікації, так і з попередніх (частина 1, частина 2, частина 3). На сьогодні приготував (разом з автором) таке:

• Банкрутства розчищають сміття у бізнесі.
• Ні продавці, ні покупці не повинні вічно диктувати свої умови, інакше про здорову конкуренцію можна буде тільки мріяти.
• Проблема суспільного статусу стає актуальною, щойно задовольняються (хоча б частково) інші потреби людини (в їжі і даху над головою, красі, знанні, сексі й бешкетуванні).
• Динамічна енергія суспільства складається з зусиль, яких ми докладаємо заради виконання наших бажань. Загальна кількість цієї енергії дорівнює сумі наших зусиль і прямо пропорційно різниці в авторитеті і багатство між вищими і нижчими верствами суспільства.
• Саме Єва вперше зробила зусилля і отримала міні-спідницю і шубку ще до того, як їм з Адамом довелося поміняти місце проживання.
• Мистецтво управління зводиться до вміння направити у потрібне русло людські бажання.
• Ледь задовольнивши свої основні потреби, людина починає жадати статусу, а статус буває заснований або на авторитеті, або на багатстві.
• «Робити гроші» – заняття не з благородних, але є й гидкіші бажання. Прагнення до влади, наприклад.
• Лише коли зникають стимули, ми усвідомлюємо, якими важливими вони були.
• Зазвичай у боса індустрії немає ні часу, ні бажання ганятися за голосами виборців.
• Бізнесмен може стати політиком, але найчастіше (на відміну від своїх супротивників) – поганим політиком, недосвідченим і легко вразливим.

Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 3).

Продовжую публікацію своїх нотаток з книжки Сіріла Паркінсона «Законы Паркинсона» (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). Намагаюся вкладатися в рамки 3 000 знаків, тому це вже третя частина (першу можна переглянути тут, а другу - тут). Переклад на українську - власний, тому можливі помилки, за які заздалегідь прошу вибачення. Певна систематизація нотаток за темами не передбачена, тому спочатку просто прогляньте їх усі, а вже потім перечитайте ті, що сподобалися найбільше. Вдалих вам знахідок. Почнімо ж:

• Найвища ефективність характерна для країн, біля кордонів яких завжди чатує небезпека.
• По вертикалі людей ділять на два типу. Люди типу А – аристократи, анархісти та артистичні натури; типу Б – буржуа, бюрократи і благодійники. Рух йде від Б до А нагорі, від А до Б внизу.
• За рівнем досягнутих успіхів і невдач людей можна поділити по горизонталі: Зневірені, Пасивні, Колективно Честолюбні, Честолюбні і (нарешті) Привілейовані.
• Папір неминуче породжує папір.
• Централізація потрібніша, коли готуєш наступ, а якщо чекаєш атаки противника – влада краще розосередити.
• Щоб стабілізувати ситуацію в країні, є два шляхи: або держава заволодіває монополіями, або монополії заволодівають державою.
• Втрати, необхідні для блага суспільства, мають свої межі.
• Раніше мудрість дружини змушувала її публічно визнавати за чоловіком право на остаточне рішення (хоча часто це рішення дружина нашіптувала чоловікові заздалегідь).
• Сучасні дружини майже не володіють цим мистецтвом – зовні підкорятися, але грати при цьому першу скрипку.
• Справжній лідер повинен володіти шістьма основними якостями (уява, знання, вміння, рішучість, нещадність, привабливість), причому ці якості можна або придбати, або розвинути в собі, поєднуючи теорію з практикою.
• Насамперед умілий керівник відзначений печаткою артистичності, у нього є стиль.
• Добре організувати справу – це, зрештою, вправа в естетиці.
• Організація вирує, але в її центрі – зона спокою, де працює найуміліший з усіх.
• Чим раніше ми почнемо осягати науку керування, тим краще.
• Кращий цілитель для молоді – час.
• Справа не стільки в предметах, які належить вивчати – час усвідомити власне невігластво, почати прагнути до нового, розвивати в собі вміння осягати і звичку мислити.
• Освіта має стимулювати людину до подальшого навчання.

Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 2).

Як і обіцяв минулого тижня, продовжую знайомити вас з найкращими (на мій непрофесійних погляд) цитатами з книжки Сіріла Норткота Паркінсона «Законы Паркинсона» (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). Деякі фрази можуть здаватися не дуже зрозумілими, оскільки «вирвати» їх з тексту було досить складно – але це буде ще одним стимулом для вас самостійно ознайомитися з цим твором. Ще важче у Паркінсона зрозуміти, це наука, а де – сатира. Нехай це буде для вас невеличкою інтелектуальною вправою. Отож:

• Адміністратори звертаються до бізнесконсультантів, коли хочуть, щоб їм порадили провести вже намічену ними реорганізацію або коли сподіваються, що їм відрадять проводити реорганізацію, яка для них невигідна.
• Підприємництву необхідне перехресне запліднення, йому просто не потрібно занадто багато переносників ідей.
• Саме по собі запізнення на три хвилини нічим не загрожує. Нас губить власна неорганізованість. Запізнюєшся – зателефонуй голові, вибачся і прийти через десять хвилин – побіжно переглянувши матеріали і взявши потрібну папку.
• Якщо важливе засідання призначено на 11.45, пунктуалістий Пітер робить цей момент точкою відліку і потім рухається віссю часу назад.
• Позитивна дію надточного розкладу: хочете, щоб люди робили все вчасно, призначайте «некруглий» час – 11:47, 12:54, 16:21
• Приходити вчасно, а готуватися своєчасно – перше, але не єдине практичне правило адміністратора.
• Слово "чесність"особливо часто вживають шахраї.
• Апарат адміністрування повинен діяти, надаючи засоби до існування тим людям, які не здатні займатися чим-небудь іншим.
• Майстерний менеджер здатен миттєво приймати дієві рішення. І він не витрачає жодної секунди на те, що вже вирішено. Безпорадний управлінець робить все навпаки.

Паркінсон С. Н. Закони Паркінсона

(за книгою Паркинсон С. Н. Законы Паркинсона. – М.: Прогресс, 1989. – 448 с.)

Якщо з прочитаних книжок кращим посібником життя на сьогодні вважаю (крім Біблії) «Моральні листи до Луцилія» Сенеки, то для виживання в сучасному адміністративно-бюрократичному світі поки що не читав кращої книжки, ніж «Закони Паркінсона». Гумор, сарказм, іронія, псевдонауковий стиль – автор ставить усе на службу одній меті: показати зростаючу абсурдність та неефективність бюрократії у найгірших її проявах. У цей збірник увійшли твори різних років з книжок «Закон Паркінсона», «Свояки і чужинці», «Закон відстрочки», «Закон вакууму», «Закон місіс Паркінсон» (останню особливо рекомендую для розуміння особливостей сімейного життя у сучасному світі). Особливо раджу прочитати цей твір людям, що працюють в державних установах чи великих корпораціях – незважаючи на те, що книжка написана ще у минулому столітті, знайдете для себе багато цікавого й «впізнаваного». Я ж намагався вибрати те, що мені сподобалося найбільше. Як і у випадку з Сенекою, навіть вибіркове цитування займе досить багато місця, тому буду поділяти на кілька частин і викладати поступово. Сьогоднішня порція (у власному перекладі на українську мову):

• Бюрократизоване суспільство поволі деформує сім'ю за своїми законами.
• Підліткам, вчителям і авторам посібників з історії державних установ та політики здається, що світ порівняно розумний.
• Робота заповнює час, відпущений на неї (оце, власне, і є початкове формулювання Закону Паркінсона – прим. Валерія М.).
• Чиновник множить підлеглих, але не суперників. Чиновники працюють один для одного.
• Щорічний приріст бюрократії - близько 5 % незалежно від обсягу роботи і навіть за повної її відсутності.
• Ботанік не повинен полоти бур'яни. Він встановлює швидкість їх росту і з нього досить.
• Ідеальне число членів кабінету – п'ять осіб. Їх легко зібрати, а зібравшись, вони здатні діяти швидко, вміло та тихо. Чотирьом з них можна доручити фінанси, іноземні справи, оборону і правосуддя. П'ятий, що не розуміється ні на чому, стане головою або прем'єром. Коли в кабінеті від 20 членів, п'ять корисних членів зустрічаються окремо і все вирішують самі.
• У високій фінансовій політиці розбирається два типи людей: ті, у кого дуже багато грошей, і ті, у кого їх немає.