Нікола Буало-Депрео. Мистецтво поетичне (завершення)

Як і обіцяв минулого тижня, завершую публікацію своїх нотаток з твору Ніколи Буало-Депрео «Мистецтво поетичне» (Київ: Мистецтво, 1967. – 136 с.). Оскільки автор вимагає використовувати мінімум слів, необхідних для опису певного предмету чи явища, я теж не буду набридати вам своїми розмірковуваннями і враженнями, а відразу перейду до цитування:
…
Ум дріма від них [поганих творів], а вуха лиш болять.
…
Пильнуймо, щоб росла дедалі таїна
І щоб розвіялась у певний час вона.
…
Кохання, що живе з сумлінням у незгоді,
Хоч можна зрозуміть, а виславляти годі.
…
Вигинається на тисячу ладів,
Хто хоче вдовольнить суворих глядачів.
…
Святе Письмо у приписах своїх
Лише навчає нас покутувати гріх,
Стражданням очищать забруднене сумління,—
А різні тут байки і зайві, і злочинні,
Саму-бо істину звертають на ману.
…
Нехай бог істини, коли ми християни,
За бога вигадок у віршах не повстане.
…
Миліший нам поет, нема чого й казати,
Що на гармонію та на красу багатий.

Нікола Буало-Депрео. Мистецтво поетичне.

(за книгою: Нікола Буало-Депрео. Мистецтво поетичне.–Київ: Мистецтво, 1967.–136 с.)

Сьогодні у нас незвична книжка. Це своєрідний посібник з поетичного мистецтва. Чому я вподобав саме його. По-перше, автор зосереджує свою увагу не так на правилах римування та ритму (хоча й цьому приділяється певна увага), як на вимогах до змісту й форми творів. А вимоги ці можна цілком підставно (слово взяте з Антоненка-Давидовича) можна поширити і на усне, і на письмове мовлення (і не лише поетичне). Друга причина – перекладачем є Максим Тадейович Рильський, якого я вважаю одним з кращих поетів сучасності. Гарна книжка у гарному перекладі – чи не привід приділити їй трохи часу й уваги. Що з того вийшло – читайте у моїх нотатках:
…
Бувають автори, що їхні думки тьмяні
В густому плавають, імлистому тумані,
Аж сонцем розуму його не розігнати.
Ви вчіться мислити, тоді уже писати.
Що справу ми собі здаємо виразніше,
То й наше твориво складається ясніше.
…
Хай, слів промовистих шукаючи, поет
Далеким одбігом не затира сюжет.
…
Спішіть поволі ви; не здавшися зарання,
Вертайте знов і знов до вашого писання;
Шліфуйте, щоб іще не раз пошліфувать,
Не бійтесь креслити, а інколи й додать.
…
Безглузді ж вигадки нас тішити не можуть,
Бо ні ума вони, ні серця не тривожать.
…
Якби не знав герой ні огріхів, ні хиб,
Ми натуральності в портреті не знайшли б.
…
Вивчайте звичаї, краї й часи терпляче:
не раз од клімату залежить людська вдача
…
Бува, що з надміру убозтво випливає.