15 груд. 2013 р.

Нікола Буало-Депрео. Мистецтво поетичне (завершення)

Нікола Буало-Депрео
Як і обіцяв минулого тижня, завершую публікацію своїх нотаток з твору Ніколи Буало-Депрео «Мистецтво поетичне» (Київ: Мистецтво, 1967. – 136 с.). Оскільки автор вимагає використовувати мінімум слів, необхідних для опису певного предмету чи явища, я теж не буду набридати вам своїми розмірковуваннями і враженнями, а відразу перейду до цитування:

Ум дріма від них [поганих творів], а вуха лиш болять.

Пильнуймо, щоб росла дедалі таїна
І щоб розвіялась у певний час вона.

Кохання, що живе з сумлінням у незгоді,
Хоч можна зрозуміть, а виславляти годі.

Вигинається на тисячу ладів,
Хто хоче вдовольнить суворих глядачів.

Святе Письмо у приписах своїх
Лише навчає нас покутувати гріх,
Стражданням очищать забруднене сумління,—
А різні тут байки і зайві, і злочинні,
Саму-бо істину звертають на ману.

Нехай бог істини, коли ми християни,
За бога вигадок у віршах не повстане.

Миліший нам поет, нема чого й казати,
Що на гармонію та на красу багатий.

Поеми красної, що плине, як ріка,
Одною примхою не випише рука:
Потрібен час і труд; величної будови
Не створить первоук, шкода тієї й мови.

Малюйте образи ясні усюди й прості,
Хай жваві кольори панують на помості.

У різних відтінках природа нам жива
Людські характери і вдачі розкрива;

Багато змісту є у жесті, у дрібниці,—
Але не легко нам до того додивиться.

Час відміняє все — і норови зміня:
Що любе молодим, те для старих бридня.

Він ловить завтрашнє в сьогоднішньому дні.

Хай будуть жарти всі шляхетні і тонкі.

Поради іншої тут авторам нема:
В природи вчітеся, питайтеся в ума.

Всіх пильно слухайте, хто раду подає:
І вітрогон, бува, в пригоді нам стає.

Мистецтву відданий – мистецтва ширить межі.

Читач розсудливий не любить слів дзвінких.
Як пожиточного не міститься у них.

Бо й найсильнішому уму не пощастить
Знак серця ницого у віршах потаїть.

Найпаче ж заздрості цурайтеся низької,
Щораз підбитої вульгарною злобою.
Уму високому вона повік чужа
І точить лиш нездар, немов залізо — ржа.

Ми хитрощів ганебних уникаймо.
І слави в підступах безславних не шукаймо.

Мети єдиної із віршів не робіть.
І друзям інколи годину присвятіть:
Хай повелося вам зложити твір чудовий,
А вчіться й жити ви, й ставати до розмови.

Поживи прагнення, як пошесть, розійшлось,
І слово писане олжею пойнялось,
І книги виникли без хисту та без тями.

Хай не лякає нас убожества ярмо,
Бо під зорею ми ясною живемо.

PS. Думки з передмови і післямови

  • Симетрія, гармонія і єдність – основні принципи раціоналістичної естетики Рене Декарта, яка протиставляла його натхненню.
  • Все мусить стояти на своєму місці, підкорятися правилам простоти й міри.
  • Справді велич генія виявляється там, де він підні­мається над уявленням і пересудами свого часу, прозирає у майбутнє.

Немає коментарів:

Дописати коментар