А нещодавно зробив для себе ще одне невеличке відкриття: це стосується не лише окремих статей, але навіть і цілих книжок. Беруть свіженький бестселер (бажано – закордонний, а ще краще – поки що не перекладений російською). Вибирають якусь другорядну тему, недостатньо розкриту автором. І на її основі пишуть окрему книжку. При цьому дуже часто втрачається цілісність підходу до певної проблеми, закладена у першоджерелі. Лише коли читачеві стане доступним оригінал, він зрозуміє глибинну суть цього окремого фрагменту. Однак уже запізно – гроші за книжку-клон не повернеш.
Інший варіант заповнення книжкового ринку неякісною продукцією можна було б назвати книжковим рерайтом. Пам’ятаю, якось натрапив на таку пораду легко створити власний сайт: знаходите у бібліотеці найстарішу книжку якоїсь прикладної тематики, скануєте, розпізнаєте текст і викладаєте кожен розділ/підрозділ як окрему сторінку – за тиждень маєте повноцінний тематичний сайт.
З друкованими виданнями подібний примітивний спосіб не спрацює, але ж існує такий інструмент, як компіляція: берете кілька книжок однієї тематики, побіжно їх переглядаєте, виписуєте кілька ключових думок і складаєте докупи, перешаровуючи фактами з Вікіпедії та малюнками з Pixabay. Це не моя вигадка – такі поради роздає (і зовсім не безкоштовно) відомий Парабелум з його парабелятами.
Закордонні видання занадто цінують свою репутацію, щоб пропускати подібний компілят, тож у них навіть збірки виходять якісними і обов’язково мають відповідну назву (книжку Памели Дод і Дага Сандхайма «25 кращих способів і прийомів тайм-менеджменту» можна вважати чудовим прикладом подібної літератури). Однак постійний розвиток техніки і технологій зробили книгодрукування все доступнішим, і в цьому – одна з основних причин зниження якості книжок.
Проведу ще одну паралель з інтернетом: поки доступ в мережу був обмежений, а вартість хостингу і домену – високими, людина наважувалася створити власний сайт, лише якщо справді мала що сказати світові. У давні часи, коли видання книжки вимагало величезних матеріальних затрат, місця компіляторам та рерайтерам не було. Людина виношувала книжку роками, відточувала кожну фразу, ретельно підбирала кожне слово.
Сучасний читач не купує тонких книжок – його привчили до низької концентрації думки на сторінках книжки, тому він певен, що нічого корисного в такій тоненькій книжечці не віднайде. Але він не купує і товстих книжок – з цієї ж причини (заплатиш багато за купу «піску» і декілька «перлин»). Тому сучасна людина взагалі перестає купувати книжки. Вона все більше сподівається на інтернет, але тут доречно згадати одне шкільне правило з хімії: «чим більший об’єм, тим менша концентрація». Інтернет зростає неймовірними темпами, однак переважно за рахунок низькопробного рерайту.
Я не хочу бути учасником цього «засмічення», тож і надалі обмежуся у своїх публікаціях переважно цитуванням прочитаних книжок. Можливо, цей сайт і не зростатиме такими темпами, як рерайто-клони. Вважатиму це своїм маленьким внеском у повернення до філософії концентровано-корисної інформації.
Немає коментарів:
Дописати коментар