Шоу Бернард. Пігмаліон

(за книжкою: Бернард Шоу. Пігмаліон. – К.: Країна Мрій, 2012. – 320 с.)

Продовжуючи серію англійської класики, від Піпа Чарльза Діккенса перекинемо місточок до Елізи Дулітл Бернарда Шоу. Сюжет сьогоднішньої книжки переказувати не буду – існують досить непогані екранізації. Нагадаю лише, що одним з основних завдань головної героїні було виправлення своєї мови (оскільки розмовляла вона, якщо сказати сучасною мовою, русифіковано-діалектичним суржиком). Тож уявіть, як важко перекладати подібні твори. Англійського оригіналу не читав, але здається, перекладач своє завдання виконав, тож готуйтеся на початку книжки зустрічати вислови типу «Драстя вам!» чи «Я ж не хтіла ніко’ обідить!».

А в цілому книжка сподобалася. Має навіть легкий мотиваційний ефект, адже показує, що взявшись за справу рішуче – втілити її цілком можливо (чого варта лише прикінцева історія з намаганням героїні розпочати свій квітковий бізнес). Та й читається легко, з гумором і кумедними життєвими ситуаціями. Тож шукайте у книгарні чи інтернеті – а я поділюся вподобаними цитатами:

• Англійці й самі своєї мови не шанують, і дітей своїх навчити неспроможні.
• Генрі Світ зовсім не був злим, радше навпаки. Він просто не терпів дурнів.
• Альма-матер має право вимагати від своїх годованців хоч трохи світської вдячності
• Як важко генію підтримувати приязні стосунки з тими, хто нехтує його улюблену науку.
• Усім розумникам, які, мов папуги, правлять, що мистецтво в жодному разі не може бути дидактичним: справжнє високе мистецтво бути іншим просто не має права.
• Щира говірка лондонських підворіть набагато природніша за спроби неуків наслідувати світське оточення.
• Щасливий той, хто заробляє на життя своїм хобі!
• Наш час — це час вискочнів.
• Мріяти в ліжку дешевше й тепліше, ніж сидіти при світлі у холоді.
• Усе життя складається з безумств. Але непросто знайти для них нагоду. Тож ніколи не гай можливості: вона підвертається так рідко!
• Навчити правильної вимови — не так важко. Куди важливіше, щоб це було граматично правильно.
• Про майбутнє вона подумає, коли попереду вже нічого не залишиться.
• Зрештою, хто з нас розуміє, що він робить? Бо якби розуміли, то й не робили б нічого.
• Слід мати не лише чисту душу, але й чисте тіло.
• Навчити когось можна тільки за умови, що вчитель глибоко шанує особистість учня.
• Бережи пенси, а фунти самі збережуться. І так не лише з грішми, але й з усіма нашими звичками.
• Пивниця — то ж клуб для бідної людини.
• Заведеця в тебе зразу стіки грошей — так одразу скнарою станеш, а тоді — нема людині шастя!
• Тепер, коли їй за шістдесят, вона не завдає собі клопоту вдягнутися всупереч моді.
• Мати в постійній напрузі, як всі люди з обмеженими статками. Дочка засвоїла ексцентричний світський тон: бідність схована за бравадою.
• Коли в людини, приміром, є якась совість, так вона ж тверезу душу гризе та й гризе! І що тоді за настрій! А перекине людина чарочку — так де те горе й ділося!
• Частіше дивіться на себе збоку.
• Ти навчив Елізу манер та звичок світської дами, але не дав їй прибутків світської дами!
• Підіть виспіться, поплачте в подушку, помоліться — і вам одразу полегшає.
• Різниця між леді й квіткаркою полягає не в умінні зі смаком вдягатися чи правильно говорити — цього можна навчитися — і не в тому, як вона поводиться, а в тому, як поводяться з нею інші.
• Я ніколи ні з кого не глумлюся. Це не личить людині.
• В питаннях почуттів я не визнаю ніяких угод.
• Світ ніколи б не було створено, якби Творець боявся справити комусь проблеми.
• Стати поміж чоловіком та його матір’ю – це перше, до чого прагне заміжня жінка.
• Визнавати перевагу сили — одне, а відчувати її на власній шкурі — зовсім інше.
• Слабкі особистості, хоч і не викликають загального захоплення, воднораз не викликають і відрази.
• На щастя, життя не є одним нескінченним випробуванням, а лише низкою обставин, котрі здебільшого й не вимагають надзвичайних якостей і з якими дадуть собі раду навіть пересічні особи.
• Торгівлі, як і фонетики, треба навчатися.
• Гіґінсова байдужість варта більшого, ніж палка закоханість людей пересічних.
• Галатеї не до кінця імпонує Пігмаліон: надто богоподібну роль відіграє він у її житті, а це не кожному сподобається.

З цікавих приміток: батько Александра Белла (винахідника телефону) винайшов «Видиме мовлення» — метод навчання глухонімих. Батько вчив розмовляти людей, які були поруч, але не могли порозумітися, а син дав можливість спілкуватися людям, розділеним величезними відстанями.