Микола Луків

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Микола Володимирович Луків,
що народився шостого січня 1949-го року, писав:

Матері ***** Ночами сняться зорі голубі І вишні білі на причілку хати. За все, що маю, дякую тобі, За все, що маю і що буду мати… Немов пилину, світ мене крутив, Ловив я мрію і мету високу. Пробач мені, що тяжко завинив, – Лишив тебе на старість одиноку. Та й що я знав, коли із дому йшов, Хіба я міг в ту пору зрозуміти, Яка святиня – мамина любов, Яка то мука – як лишають діти. Аж отепер, як став я батьком сам І час прийшов стрічать і проводжати, Я знаю ціну тим святим сльозам, Які тобі судилося спізнати. Тому і сняться зорі голубі І вишні білі на причілку хати. Тому спішу подякувать тобі За все, що маю і що буду мати.

Моя Україна ***** Люблю, коли яблука квітнуть в саду, Як вітер луги колихає, Куди не поїду, куди не піду, Душа до начал повертає. Тьмяніють в уяві заморські дива, Палаци, чужії палати, Та все ще дорога стає польова - То стежка до рідної хати. Хоч як би я людство усе не любив - Повторюю з гордістю сина: Для мене лишається диво із див - Моя Україна. Тут все мені рідне таке і святе, Земля ця на світі єдина, І з гордістю сина кажу я про те, Що мати мені Україна. Я слухаю дзвони на Лаврській горі, Дивлюсь на Софіївські бані, І вірю в народ, що живе на Дніпрі, У сили його нездоланні.

***** Приїжджайте частіше додому, Щоб не мучила совість потому. Ні грошей не привозьте, ні слави, - Будьте з рідними ніжні й ласкаві. Бо не вічні ні батько, ні мати, Завтра можете їх не застати. Щоб не мучила совість потому, Приїжджайте частіше додому.

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень