Данило Кононенко

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

 Данило Андрійович Кононенко,
що народився першого січня 1942-го року, писав:

Україні ***** Україно! Сонячна короно! Материнська ласка і любов! Я з твойого саду стигле ґроно, Я твоя козацька чиста кров! Я твоя і плоть, і врода, й очі, Я бентежність із твого чола. У житті нічого більш не хочу, - Тільки б ти щасливою була! *** Нероздільні земля і небо, Нероздільна моя сім'я, Нероздільна любов до тебе, Дорога матусю моя; Нероздільна людська родина, Наша мова і наша кров, І єдиній моїй Україні - Нероздільна моя любов.

***** Учасникам конкурсу з української мови імені Петра Яцика Шануйте, любіть рідну мову. Любіть не лише в словниках, А в думах народних, в піснях - Вона там первісна, чудова. Вона там, як квітка із гаю, Наповнена соком, духмяна. І цвітом своїм полум'яним Всміхається, мов промовляє: "Я рідна, я ваша навіки, Без мене не можна прожити". Ми будемо мову любити, Як сонце, як поле, як ріки. Як любимо неню і тата, Як любимо брата й сестричку, Як землю зелена травичка, Як любить сім'ю рідна хата. Нам Богом дарована мова: Співуча, і ніжна, й красива. У ній наша мудрість і сила, Життя невмируща основа. Любімо, шануймо, плекаймо, Як сад, як маленьку дитину, Як рідну свою Батьківщину, її у борні захищаймо. В нас мова - як море безкрає, Як небо ясне, голубе. І той, хто її не вивчає, Той сам обкрадає себе. Вивчаймо свою рідну мову, І з нею не згинемо ми. І справжніми будем людьми, Бо ж мова у нас пречудова!

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень