Мохандас К. Ганді. Сатьяграха у Південній Африці (ч. 5)

Надійшли вихідні – і ми знову читаємо Махатму Ганді (див. ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4). Боротьба індійців Південної африки за свої права сягає піку, в’язниці переповненні, люди готові перейти до насильницького протистояння (проти чого активно заперечує Ганді, відстоюючи свої ідеї перемоги без насильства).
Паралельно продовжує розвиватися організаційна структура руху, вишукуються джерела фінансування для ув’язнених і видання власних газет. Серед усіх індійських та англійських прізвищ око раптом затримується на зовсім незвичному слові – «Толстой». Так, саме той Лев Миколайович, про якого знаємо ще зі шкільної лави. Виявляється, Ганді захоплювався ідеями Толстого (а той, до речі, навзаєм виявляв захоплення роботою Ганді), і навіть назвав ферму, де мали працювати і жити родини ув’язнених – фермою імені Толстого. Та не буду переповідати усіх нюансів – прочитайте самі. Моя справа – виписки:

• Мене утримує Бог; люди – лише інструменти Його всесильної волі.
• Всі праведні рухи спонтанно приваблюють до себе різноманітних чистих і некорисливих помічників.
• Виразку підозри не вилікуєш аргументами чи поясненнями.
• Я навмисне здійснив якнайсильніше зусилля, щоб викинути зі свого серця будь-який страх, включно зі страхом смерті.
• Від знання, яке зупиняється в голові й не проникає в серце, дуже мало користі у критичні часи.
• Внутрішня сила духу переважно випаровується, коли людина отримує і приймає підтримку ззовні.
• Груба сила була панівним чинником у світі впродовж тисяч років, і людство весь цей час пожинало її гіркі плоди.
• Обов’язком кожного з нас є довіряти нашим ближнім.
• Закон увічливості вимагає, щоб джентльмен відповів на отримані листи (і не лише джентльмен: згадаймо таку ж рекомендацію для самураїв у «Хагакуре» - прим. моя).
• Єдиною зброєю індійців була віра у справедливість їхньої справи та в Бога.
• Я ніколи в житті не вдавався до хитрощів, оскільки вважаю, що хитрощі не тільки морально неправильні, але й політично недоцільні (а сучасна політика, здається, вся побудована переважно на хитрощах – прим. моя).
• Закон прогресії стосується будь-якої праведної боротьби.
• Він не поспішав формувати свої погляди, а також змінювати їх після того, як сформував.
• Труднощі зникають, коли їх торкається людська наполегливість.
• Хто читає у глибинах людської душі?
• Нікому не дозволяли вступити в рух через фінансові мотиви – адже інакше рух задушили б люди, які приходили б через такі егоїстичні надії.
• Гроші не можуть дати стільки, скільки товариські почуття, добрі слова та добрі погляди.
• Люди зазвичай не знають, що уряди часто навмисне порушують власні закони. Перед лицем надзвичайних ситуацій немає часу для прийняття нового законодавства. Тому уряди порушують закони й чинять, як забажають. Після того вони або вводять нові закони, або змушують людей забути про те, як самі порушили закон (теж знайома ситуація і, виявляється, зовсім не нова – прим. моя).
• Гроші дуже часто псують праведну битву.
• Як чудовий палац, залишений його мешканцями, має вигляд руїни – так стається і з людиною без характеру, незважаючи на всі її матеріальні статки.
• Залишати нечистоти неприкритими, сякатися чи плювати на дорогу – це гріх проти Бога, а також людства, й це видає сумний брак поваги до інших.
• Я спостерігав коріння зла глибоко у власній природі.
• Людина не може запозичити віру чи сміливість у інших.

PS. Продовжимо завтра.