Святкуємо крилато (ч. 1)

Своє ставлення до новорічних святкувань я спробував висловити у попередній публікації, однак у ній ми вирішили, що ізоляція – не найкращий вихід. Тому маю сміливість запропонувати свою ідею: оскільки одним зі спрямувань цього сайту є ознайомлення вас з крилатими латинськими висловами – чому б не використати декілька з них для новорічних святкувань. Адже у Древньому Римі любили і вміли святкувати (хоча, як такого, звичного для нас Нового року у них не було). Якщо ми вже не можемо без іноземних слів (бо ж у декого це святкування називатиметься «корпоративом», а у декого – «фуршетом» з обов’язковими «презентами»), чому б не поєднати приємне з корисним: виявити ерудицію і торкнутися мудрості древніх. Отож, розпочнімо.

Прийміть за правило на будь-яке святкування приходити вчасно. Дехто любить підкреслити свою важливість, запізнюючись («без мене не почнуть»). Пропоную нікого не чекати: щойно призначений час минув – сідати за столи. Якщо хто запізнився, нагадуємо: «Sero venientibus ossa» [серо веніентібус осса]: тим, хто запізнюється – кістки.

Ще гірший варіант – прийти без запрошення. Якщо інші народи більш завуальовано засуджують незваних гостей (згадуючи татарську народність), римляни значно відвертіші: «Hospes hostis» [госпес гостіс]: незваний гість – ворог. Не подобається така відвертість – можете скористатися вишуканішою формою осудження (яка одночасно може бути підказкою і для тих, хто цілком випадково потрапив у святкову компанію): «Deviat a sede non invitatus in aede» [девіат а седе нон інвітатус ін еде] – нехай не сідає за стіл той, кого не запрошували в хату. Уявіть себе римським сенатором (можете навіть простирадлом огорнутися, аби лише ніхто не побачив) і чітко, голосно й ритмічно виголосіть цю фразу. Обіцяю незабутні відчуття і враження.
Та якщо вас попередні абзаци не стосуються, якщо ви – гість бажаний і запрошений, слід замислитися про подарунок. Рекомендацій щодо його вибору не даю (останні тижні інтернет повен різноманітних порад), але підказочку дам. Звичайно ж, не сам, а за допомогою древніх: «Dat bene, dat multum, qui dat cum munere vultum» [дат бене, дат мультум, кві дат кум мунере вультум]» – дарує добре, дарує багато той, хто дарує з посмішкою. Хто з нас не сумнівається у правильності вибору подарунку? Кого не гризе підступний хробачок «а раптом не сподобається чи хтось подарує щось схоже»? Не варто цим занадто перейматися, псуючи собі настрій ще до початку святкування (і древні мудреці, й сучасні фахівці одностайно забороняють хвилюватися до події, адже таке хвилювання не здатне нічого змінити). Запам’ятайте наведений вислів і не забувайте про посмішку. А ще краще – вивчивши напам’ять, намугикуйте його собі під носа, йдучи на святкування (на щастя, як і більшість крилатих латинських висловів, він досить ритмічний). І себе позитивно налаштуєте, і нерви зекономите, ще й людину посмішкою в довісок до подарунку ощасливите. Що може бути краще за бажаного і усміхненого гостя. Такому щиро раді й відразу ж запрошують до столу. А от що говорити за святковим столом, як себе вести, що (і скільки)  їсти та пити – поговоримо завтра.