Про депозити гривневі та валютні

Дуже часто філософію (особливо у її сучасному вигляді як простої суми давніх знань) звинувачують у відірваності від реального життя. Колись я присвячу окрему публікацію цьому питанню, оскільки такі закиди філософії робилися і у давні часи, й були випадки, коли філософи мусили спеціально розбагатіти, аби довести спроможність своєї науки давати не лише духовну, але й матеріальну поживу. Тож і сьогоднішньою публікацією роблю невеличку перерву у нашому заочному спілкуванні з Ціцероном, аби поговорити про гроші (точніше - способи їх примноження). Прочитавши нещодавно книжку Бодо Шефера «Шлях до фінансової незалежності» вкотре утвердився в думці, що таки слід почати відкладати частину коштів на майбутнє. Та ще й по телевізору (який дивлюся досить рідко) натрапив на передачу, де якраз про депозити розповідали. Оскільки я вже давно не вірю у збіги – вирішив, що затягувати з цим не варто.

Про освіту, пошанування і оздоровлення

Афоризм:

Освічений народ легше вести, але його важче гнати, ним легше керувати, але неможливо поневолити. Генрі Бруем.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Honoris causa (h.c.) [гоноріс кауза] – букв. «заради шани»; за заслуги; на знак поваги.

Значення іншомовного слова:

Санація (від лат. sanatio – оздоровлення, лікування) – 1) Оздоровлення. 2) Збільшення кредиту, надання субсидій та інші фінансові заходи держав або банків з метою допомоги великим підприємцям чи компаніям, які перебувають під загрозою збанкрутування. 2) Назва фашистського режиму, встановленого в Польщі (1926–39 pp.) під демагогічним лозунгом «морального оздоровлення» політичного й економічного життя країни. Ця політика завершилася крахом Польщі й загарбанням її гітлерівською Німеччиною.