(за книгою: Чарлз Уилэн. Голая экономика. Разоблачение унылой науки. - М.: Олимп-Бизнес, 2007. - 367 с.)
Пропоную продовжити розпочате учора опанування азів економічної науки зрозумілою мовою. У сьогоднішніх виписках торкнемося питання монополізму, конкуренції та спроб державного регулювання ринку, заробітну плату, податки і заощадження. Особливо автор наголошує на емоційній «безбарвності» економічної науки: чого варте лише твердження, що алкогольні та тютюнові вироби корисні державі не лише як джерело акцизних зборів, але й спосіб скорочення життя населення – адже ті, хто вживає алкоголь і курить, платять у державні соціальні фонди на рівні зі здоровими, але живуть менше (у держави швидше з’являються вільні пенсійні кошти). І таких прикладів у книжці з десяток. Тому спробуйте прочитати її всю, а не лише мої виписки:
- Ринок винагороджує дефіцит, однак не має щонайменшого стосунку до вартості (порівняйте ціну діамантів, що не мають практичної цінності, і води).
- Ринок не забезпечує нас товарами, яких ми потребуємо; він забезпечує нас товарами, які ми хочемо купити (як тут не згадати Сенекине: «купуй не те, що потрібне, а те, що необхідне» - прим. моя).
- Оскільки ми використовуємо ціни для розподілу товарів, більшість ринків мають здатність до автоматичної корекції.
- Високі ціни подібні до високої температури: вони і симптом, і потенційні ліки.
- Якщо в ринковій системі зафіксувати ціни, компанії почнуть конкурувати в інший спосіб (зазвичай – якістю послуг чи товарів).
- Будь-яка ринкова угода покращує становище усіх її учасників.
- Низька заробітна плата – один із симптомів злиднів, а не одна з причин.