Відразу зазначу, що проблемою зрозумілого пояснення цього переймалися ще древні, яким треба було нести світло Христової істини у язичницькі народи. З того часу найпоширенішим є такі аналогії:
- Сонце (як об’єкт) – світло (яке від сонця виходить) – тепло (теж виходить від сонця і супроводжує світло). Ми розрізняємо ці три об’єкти, вони сприймаються різними органами чуття, однак вони (з певним допущенням) є єдиними: якби не було Сонця – не було б і сонячного світла та тепла. І відчувати сонячне тепло, заперечуючи існування Сонця – теж безглуздо. Ця аналогія була найзручнішою для язичницьких народів, більшість з яких уже сприймали Сонце як божество.
- Свічка (як об’єкт) – світло – тепло. Аналогія подібна до попередньо, однак уявити і «відчути» її набагато легше: більшість народів користувалися свічками з побутовою чи обрядовою метою.