(за книгою: Корчак Я. Как любить ребенка: Книга о воспитании. – М., 1990. – 493 с.)
Хрестоматійна книжка, про автора якої вже давно чув, але прочитати знайшов час лише зараз, коли синові вже три роки і почали з'являтися запитання щодо правильного виховання. Сучасним журналам вірю мало, а про цю книжку знав давно, от і взяв у бібліотеці. І не пожалкував. Справді потрібна для батьків книжка, ще й написана з великим професіоналізмом, а головне - любов'ю до дітей. За десятибальною шкалою - беззаперечна
десятка. Як і обіцяю, ділюся цитатами (у моєму перекладі на українську), однак їх наскільки багато, що розділю на декілька частин і викладатиму протягом кількох неділь. Отож:
- Кожного разу, коли дитина не слухається, у дорослого в запасі є сила.
- Ми на власному прикладі вчимо дитину зневажливо ставитися до слабших.
- Руки і мозок потребують роботи.
- Вже не «вівтар», а «хлів» життя.
- Тривожне очікування того, що буде, підсилює зневагу до того, що є.
- Лише перед законом і Богом цвіт яблуні коштує скільки ж, що і плід; і зелені сходи – скільки стиглі ниви.
- Навіть жебрак розпоряджається милостинею, як заманеться, а дитина повинна звітувати за кожен «подарований» (отриманий в особисте користування) предмет.
- Дорослий вважає, що дитина має прийняти подарунок і бути (!) задоволеною.
- Світлий дитячий демократизм не знає ієрархії.
- Ми зневажаємо різноманіття дитячого життя та радість, яку їй легко дати.
- Разом з кислим запахом пелюшок і пронизливим криком новонародженого забряжчали ланцюги подружньої неволі.
- Не слід нехтувати дрібницями: образа на дітей складається з раннього вставання, втраченого спокою, зниклого порядку, порушеного бюджету.