Про безмежність дурості, внутрішнього суддю та розваги

Афоризм:

Геній має свої межі; дурість вільна від таких обмежень. Елберт Грін Хаббард.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Nec te quaesiveris extra [нек те квезіверіс екстра]: не шукай судді зовні (будь сам собі суддею).

Значення іншомовного слова:

Кабаре (франц. cabaret, букв. "шиночок"): у 19 ст. у Франції – артистичний шинок, в якому читали вірші, виконували куплети, сценки тощо; пізніше – кафе або ресторан з естрадними виставами розважального, часом непристойного характеру.

Краса:

[caption id="" align="aligncenter" width="640"] Автор фотографії: validat0r[/caption]

PS.

Читаючи сьогоднішній крилатий латинський вислів, знову переконуюся у вічній мудрості стародавніх. Аби люди жили за цим правилом - хіба не кращим стало б наше життя? Так, усілякі сучасні психологічні мудрування радять частіше "підносити" себе, переконувати у своїй унікальності та елітарності. Але ж від того внутрішнього судді, що його називають совістю, нікуди не подінешся. І якщо людина боятиметься цього судді дужче, ніж зовнішнього (не обов'язково у юридичному розумінні, це може бути і вплив загалу, і думка оточення), світ справді стане кращим. А боятися, що про тебе подумають інші... Тут я погоджуюся з психологами - це дуже непродуктивний шлях. А якщо вже дуже "допечуть" - згадай сьогоднішній афоризм і хоч у цьому розумінні відчуй себе генієм.