Я. Корчак. Як любити дитину (ч. 1)

(за книгою: Корчак Я. Как любить ребенка: Книга о воспитании. – М., 1990. – 493 с.)

Хрестоматійна книжка, про автора якої вже давно чув, але прочитати знайшов час лише зараз, коли синові вже три роки і почали з'являтися запитання щодо правильного виховання. Сучасним журналам вірю мало, а про цю книжку знав давно, от і взяв у бібліотеці. І не пожалкував. Справді потрібна для батьків книжка, ще й написана з великим професіоналізмом, а головне - любов'ю до дітей. За десятибальною шкалою - беззаперечна десятка. Як і обіцяю, ділюся цитатами (у моєму перекладі на українську), однак їх наскільки багато, що розділю на декілька частин і викладатиму протягом кількох неділь. Отож:

• Кожного разу, коли дитина не слухається, у дорослого в запасі є сила.
• Ми на власному прикладі вчимо дитину зневажливо ставитися до слабших.
• Руки і мозок потребують роботи.
• Вже не «вівтар», а «хлів» життя.
• Тривожне очікування того, що буде, підсилює зневагу до того, що є.
• Лише перед законом і Богом цвіт яблуні коштує скільки ж, що і плід; і зелені сходи – скільки стиглі ниви.
• Навіть жебрак розпоряджається милостинею, як заманеться, а дитина повинна звітувати за кожен «подарований» (отриманий в особисте користування) предмет.
• Дорослий вважає, що дитина має прийняти подарунок і бути (!) задоволеною.
• Світлий дитячий демократизм не знає ієрархії.
• Ми зневажаємо різноманіття дитячого життя та радість, яку їй легко дати.
• Разом з кислим запахом пелюшок і пронизливим криком новонародженого забряжчали ланцюги подружньої неволі.
• Не слід нехтувати дрібницями: образа на дітей складається з раннього вставання, втраченого спокою, зниклого порядку, порушеного бюджету.
• Замість того, що ми даємо дитині добровільно, від нього вимагається намагатися і винагороджувати, і насамперед – відчувати вдячність.
• Людина змушена лавірувати між чужими вказівками і своїми переконаннями.
• Якщо їх приборкувати силоміць, прояви дитячої нудьги і бунту будуть рідшими, зате сильнішими і запеклішими.
• У дорослих рідкість - блакить пробачень, часті багрянці гніву й обурення.
• Покарання у першу чергу повинно бути справедливим, а не суворим.
• Чим більше намагання дитини замаскувати або вплинути – тим бурхливішою є реакція; дитині, розкритій в найпотаємніших намаганнях, вже нічого втрачати.
• Лев не тоді небезпечний, коли сердиться, а коли розіграється, хоче побешкетувати.
• Дитину може п'янити кисень повітря, як дорослого горілка.
• Ми граємо з дітьми крапленими картами: слабкості дитячого віку б'ємо тузами переваг дорослих.
• Пестячи дитини, це ми приймаємо його ласку.
• Діти були, і діти будуть. Вони не захопили нас зненацька і ненадовго.
• Загальне навчання – примусова розумова робота.
• Дитина не дурна; дурнів серед них не більше, ніж серед дорослих.
• У подиві зупиняється часом розумна дитина перед агресією уїдливої сивочолої дурниці.
• Поважайте незнання дитини і його роботу пізнання.
• Сльози дитини – безсилля і бунт, відчайдушна спроба протесту, заклик на допомогу, прояв поганого самопочуття і завжди – страждання.
• Поважайте власність дитини і його бюджет.
• Дитина не хоче бути тягарем.
• Дитина з кожним днем все глибше вростає в життя.
• Життя – це хоровод миттєвостей, що вмирають і знову народжуються.
• Ми завжди розмальовуємо майбутнє занадто яскравими фарбами.
• Ми відпустили собі гріхи і відмовилися від боротьби з собою, переклавши цей тягар на дітей.
• Вина дитини – це все, що цілить в наш спокій, самолюбство і зручність, ставить проти себе і сердить, б'є по звичках, поглинає час і думки.
• Ми не визнаємо за дитиною упущень без злої волі.
• Ми завжди знайдемо, чим дорікнути дитини, і жадібно вимагаємо все більше і більше.
• Дитина привертає нашу увагу, коли заважає і вносить смуту; ми помічаємо і пам'ятаємо тільки ці моменти.
• Недооцінюємо безгрішні хвилини бесіди дитину з собою, світом, Богом.
• Голосно говорять про себе погані вчинки і погані діти, заглушаючи шепіт добра, але добра в тисячу разів більше, ніж зла.
• Ми тренуємо увагу та винахідливість у видивлянні зла, у розслідуванні, у винюхуванні, в нишпоренні, в переслідуванні, в заставанні на місці злочину, в дурних передчуттях і образливих підозрах.
• Дитина говорить мовою оточення.
• Діти дарують нам день, цілий, довгий і без виключень, а ми відкидаємо його за одну погану мить.
• Дитину вивчають не як окрему, а як нижчу, слабшу і психічно біднішу організацію.
• Потрібно відректися від лицемірної туги за досконалим дітям.

PS. Корчак називає шкільні спортзали рекреаційними.

PPS. Продовження читайте наступної неділі.