Святогорець Никодим. Невидима боротьба (завершення)

От і наближається до завершення наш «курс молодого бійця» у невидимій боротьбі з невидимим (але відчутним своїми підступами) ворогом. Сьогодні пропоною вашій увазі третю частину своїх нотаток (першу можна почитати тут, а другу – тут) з книжки Никодима Святогорця «Невидима боротьба» (Львів: Свічадо, 2007. – 212 с.). Вони вийшли досить об'ємними, оскільки прагнув устигнути до Великодня. Починається Страсний тиждень – час найбільших зусиль і найзапекліших нападів ворога роду людського. Сподіваюся, що пропонована книжка і мої нотатки допоможуть вам гідно витримати останнє випробування і з гідністю зустріти світле Христове Воскресіння.

• Потрібно мати живу та теплу віру, що Бог через свою велику милість і через багатство щедрот своїх сам бажає і готовий подати тобі все, що потрібно для твого служіння Йому, й усяке благо, яке потрібне тобі.
• Молитовний труд повинен супроводжуватися подвигом примушування і напруження себе на те, про що просимо.
• Смиренне терпіння, невтомність і невідступність в молінні пере­магає непереможного Бога й схиляє Його на милість.
• Коли просиш про щось Бога, а Він затримується з відповіддю, то ти все-таки продовжуй молитися, іноді Він замість прошеного посилає якесь інше благо, потрібне тобі, знане чи незнане.
• Не словом тільки треба молитися, але й умом, і не тільки умом, але й серцем.
• Молитва тільки словесна зовсім не є молитвою.
• Повною та справж­ньою молитва є тоді, коли з молитовним словом та молитовною думкою з'єднується й молитовне почуття.
• Молячись, і розум свій заключай в слова молитви, й серцем своїм сприймай те, що говориться словами.
• Увага не розсіюється, коли серце буває в молитовних почуттях.
• Ніколи не думай, що, закінчивши своє молитовне правило, ти все закінчив у відношенні до Бога.
• Правиця Божа тримає тебе над безоднею нікчемности.
• Почавши, треба терпеливо перебувати в молитві, не попускати і не потурати собі пільгами та свободою.
• Ти можеш скласти дуже розумну про­мову до Бога, але це не буде молитва, а зібрання слів та думок без молитовного духу.
• Щоб ти не робив, роби так, аби не відвертатися увагою від Бога, усвідомлюючи Його присутність.
• І найщиріша молитва не проходить без того, щоб думка не зійшла на манівці та не заблукала.
• Сам завжди дій як найпростіше, смиренно, та ніколи не присвоюй успіху собі.
• Нічого не давай тілу тільки тому, що воно того хоче,
• Як свічка не може горіти на дощі та вітрі, так не можливо зажевріти молитві при напливі вражень ззовні.
• Моля­чись про все, не забувай молитися і про молитву.
• Бог сильно ненавидить гріх, тому що він стоїть на перепоні Його з'єднання з нами, яке для Нього так бажано.
• Допомоги від Бога не отримаєш, якщо не будеш докладати всіх зусиль для поборення своєї пристрастей.
• Працюй старанно, але успіху очікуй лишень від Божої допомоги.
• Любов Божа не змішана, як лю­бов сотворінь, з очікуванням від нас якого-небудь добра взамін.
• Кожне благо, яке маємо, та всяке добро, яке робимо, є Боже й від Бога.
• Пристановищем і сховищем Божих благодіянь у тобі є вдячне серце.
• Завжди зігрівай у собі почуття вдячності Богові.
• Заповіді Божі – не важкі, однак, хто їх виконує, зустрічає багато перепон, особливо у своїх внутрішніх нахилах і звичках.
• Роблячи одне, не завантажуй думки турботою про інше.
• Ні світ, ні диявол не змушу­ють людську волю, а тільки спокушають її.
• Коли ти відчуваєш в собі охолодження до речей і занять духовних та до всього божественного, ввійди в себе й роздивись, з якої причини воно сталося.
• З людьми різних моральних станів диявол веде боротьбу різними засобами: хто у рабстві гріха – від того відганяє всілякий добрий помисел і влаштовує зручні нагоди для гріха; хто усвідомив своє становище і хоче визволитися – тих спокушає недбальством і «відкладанням на завтра»; на тих, які стали на добрий шлях, звідусіль летять стріли навіювання: зверху —непосильних надмірностей в духовних трудах; знизу – зменшити або зовсім відмовитися від таких трудів через  жаль до себе, недбальство та безпечність; справа — коли вороги через будь-які добрі починання і діла вкидають у спокусу та небезпеку падіння; зліва — коли вороги явно виставляють у спокуси й штовхають до гріха; спереду — коли вороги спокушають і бентежать помислами про те, що має бути; ззаду — коли вони спокушають і збуджують пригадуваннями про минулі діла та події. Якщо хто встояв і ворог бачить, що всі його намагання спокусити безуспішні, йде позаду і прославляє людину як праведника. Це і є його остання спокуса.
• Не на Тавор тільки охоче йди вслід за Господом, але й на Голготу.
• Нехай вирують навколо серця грі­ховні хвилі; але поки є в тебе небажання гріха та бажання бути вір­ним Богові, то корабель твій цілий.
• Скільки сил зберігай, брате, совість свою чистою і в думках, і в словах, і в ділах, нехай буде вона завжди бездоганною і ніколи нехай не осуджує й не гризе тебе.
• Сам в учителі нікому не набивайся.
• Треба кожному, хто дбає про спасіння, робити ввечері іспит совісти.
• Що побачиш правдивим по суті діла, подивись, чи прав­диве воно за наміром і метою, чи правдиве воно за способом вико­нання, і чи правдиво виглядає по виконанні, чи не зробив це напо­каз або задля догоджання людям чи собі, - чи до місця це, чи до часу, чи до особи; й нарешті, чи не похвалився ти перед собою, чи не помріяв про себе, не віддавши хвали Богові.
• Розсудливість, поки не очиститься серце від пристрастей, нерідко буває підкуплена останніми, які затьмарюють око совісти, заводять її в оману.
• Приготуванням до останнього часу має бути все життя.
• Світські люди уникають думки про смерть, щоб не переривати своїх плотських утіх і насо­лод, які несумісні з пам'яттю про смерть.
• Чотири найголовніші і найнебезпечніші спокуси, яким у годи­ну смерти звичайно піддають нас вороги-біси; 1) хитання віри; 2) відчай; 3) марнославство; 4) різні образи, у вигляді яких біси яв­ляються вмираючим.
• Коли пригадування гріхів придушує тебе і кидає у відчай, забираючи всяку надію на спасіння і вражаючи страхом відкину­тости, то все це є диявольськими підступами.
• Не дозволяй своїй увазі зупинятися на собі та на своєму і поринати в задоволення собою і своїми ділами.
• Потурбуйся насамперед утвердити своє серце в мирному устрої.
• Не допускай пристрастей до серця, і воно завжди буде в мирі.
• Не кидайся на пристрасть, щоб її побороти, а зійди скоріше в серце, й нама­гайся повернути його до мирного стану. Як тільки серце сповниться  миром, то й боротьбі кінець.
• Прагни, щоб кожне твоє діло робилося з умиротвореним серцем, з задово­ленням і радістю.
• Нічого не роби як-небудь, поспіхом, але завжди благочинно й поволі.
• Внутрішній чоловік свій настрій приймає від зовнішнього.
• Постанови любити всіх людей і зі всіма жити в згоді.
• Звикай без збентеження переносити різні неприємності та образи.
• Постійно дбай про те, щоб не допускати свого серця до смутку та тривог.
• Для миру серця потрібно втікати від почестей і любити смирення та вбогість.
• Не шукай ніколи, щоб тебе хтось любив у цьому житті та ша­нував.
• Стережись себе як найлютішого ворога.
• Коли твоє бажання прихилиться до будь-чого, хай і святого, то поклади це бажання, оголене від усього стороннього, перед Богом.
• Чим більше якесь діло здається на перший пог­ляд прикрашене святістю, то тим строгішому випробуванню воно повинно бути віддано.
• Все, що трапляється з тобою і в тобі, приходить задля твого випробовування й навчання.
• Не слід самому, не обдумавши, приймати рішення про будь-які строгі подвиги й невмотивовані злигодні, або шукати нагод постраждати з любови до Бога, йдучи за своєю волею.
• Любов до ближніх повинна мати свою межу.
• Сам не сій нічого, лиш підноси Богові зем­лю серця твого, чисту від бур'янів і тернин, а Він посіє на ній насін­ня, як і яке хоче.
• Дай Богові діяти в тобі й не зава­жай втручаннями своєї волі.
• Будь уважний до того, що Бог промовляє до твоєї душі.
• Однією із великих перешкод для збереження внутрішнього миру є зв'язування себе, як незмінним законом, загаду­ванням читати в день стільки-то катизм із Псалтиря, стільки-то глав з Євангелія і апостольських послань.
• Кожне діло нехай буде для тебе кроком до зближення з Богом, і жодне діло нехай не буде тобі перешкодою на цьому шляху.
• Ні про що не журись і нічим не засмучуйся.
• Перше, що робить диявол для віддалення від нас Божої благодаті — навіює почуття, що ми є щось, до того ж дуже важливе щось.
• Сми­рення є найпотрібніше та найкорисніше для душі.
• Не треба нам надто засмучуватися і му­чити себе — як через зовнішні спокуси, що нападають на нас, так і через внутрішні.
• Якщо душа впадає в якийсь легкий і не­смертний гріх, то їй треба зі смиренним покаянням і надією звер­татися до Бога, а не мучити себе зайвою тугою, журбою і гіркотою.
• Господь помістив на шляху людини багато благодатних благ, але сподобляються їх  лишень ревнителі, що йдуть невтомно по ньому вперед.
• Подяка й хвала Богові є найвищий вияв нашого живого союзу з Ним.