Як і обіцяв минулої неділі, продовжую публікувати обрані мною цитати з твору Никодима Святогорця «Невидима боротьба» (Львів: Свічадо, 2007. – 212 с.). Триває Великий піст, і триває наше навчання  боротьби проти «духiв злоби пiднебесних» (Еф.6:10). Піст скінчиться, а боротьба – ні. Тому краще завжди мати під рукою цю книжку, щоб звіряти по ній свою тактику і стратегію. Мої ж нотатки пропоную як своєрідний конспект з військової справи:

• Якщо випаде несподівано зародитися в серці пристрасному поруху, постарайся на перший раз, щоб він не вийшов назовні, не видавай цього ні словом, ні погля­дом, ні порухом.
• Завжди уникай всіх випадків, які можуть порушити спокій твого тіла, особливо зустрічей з особами протилежної статі.
• Ніко­ли не відважуйся у своїй самовпевненості думати, що ти порох мокрий, просякнутий водою доброї і міцної волі. Аж ніяк! Але рад­ше думай, що ти сухий-сухий порох, і відразу спалахуєш, щойно відчуєш вогонь.
• Під час спокуси роби ось що: дізнайся швидше при­чину, від якої народилась боротьба, і негайно усунь її.
• Якщо ти приступаєш до якогось діла, то приступай відразу, не гаючись.
• Не достатньо робити діла швидко, але кожне діло повинно робитись у свій час і зі всією ува­гою та старанністю, щоб воно виявилось в можливій досконалості.
• Для не­дбалих не тільки немає в Бога вінців, але Він потрохи забирає назад від них і ті дари, які дав їм спочатку.
• Берись спочатку за одне діло й роби його зі всією старанністю так, якби інших зовсім не існувало, й зробиш його спокійно.
• Думками про майбутню роботу навіть і в час спокою ти не будеш спокійним, і без діл будеш відчувати себе обтяженим ділами.
• Пам'ятай: кожен день нині є в наших руках, а завтра – в руках Божих, і Той, хто дав тобі ранок, цим не зв'язав себе обіцянкою, що дасть тобі й вечір.
• Вважай загубленим день, в який, хоч і робив добрі діла, але не переборював своїх поганих нахилів і побажань.
• Наше серце постійно бажає і шукає втіх та насолод – йому потрібно було б знаходити їх внутрі свого єства, та замість Бога всередині, серце шукає насолод ззовні та ними задовольняється.
• Ті  досконалості, які бачимо в творіннях, не що інше, як слабкий відблиск і тінь безмежних Божих досконалостей.
• Бачачи красу і благообразність створінь, відокремлюй умом своїм те, що бачиш, від їх духовного значення.
• Кожен раз, як відчуваєш у творіннях Божих щось привабливе й таке, що викликає насолоду, не зупиняйся ува­гою лиш на них, але, оминаючи їх, перенесись помислом своїм до Бога.
• Люди збагачені розумною силою, щоб нею роздивляючись творіння і бачачи в створінні та їх будові без­межну премудрість, доходили до пізнання і споглядання предвіч­ного іпостасного Слова.
• Зброя для відбиття споку­тувань плотської краси: якщо відчуєш їх на собі, чимшвид­ше зосередься на думці про те, що буде з цією красою, яка так вабить тебе, по смерті? Смердячий гній, що кишить хробаками.
• Коли прийде тобі на ум якась добра думка, звернись до Бога, й усвідомивши, що це Він її послав, подякуй Йому.
• Насамперед, брате мій, пильнуй за злими й швидкими кра­діями своїми — очима.
• Одягайся просто та скромно, задовольняючи потребу захищати тіло від холоду зимою і від спеки літом.
• Добрі почуття є мовчазними.
• Переважно багатослів'я рівнозначне пустослів'ю. Воно відчиняє двері душі, через які негайно виходить сердечна теплота побожности, тим більше це робить пустослів'я.
• Пустослів'я заглушує смак до розумової праці й майже завжди слугує прикриттям відсутности грунтовного знання.
• Для того, щоб звикнути до мовчання, вкажу тобі найшвидший і простий засіб: берись за це діло — і воно само навчить тебе, як йо­го осягти та буде тобі допомагати в цьому.
• Уява — це така сила душі, яка за своєю природою не здатна перебувати в єднанні з Богом.
• Ум ніде так не упокоюється, як в храмі серця й у внутрішній людині.
• Не дозволяй скорботі заволодіти твоїм серцем і схвилювати його.
• Скорботною випадковістю Господь тебе або випробо­вує, або покладає на тебе очищувальну епітимію, або принуджує до покаяння.
• Все, що ти, обдарований волею, чиниш, залежить від твоєї волі; і як за добро будеш похвалений, так за зло будеш осуджений.
• Не допускай і тіні безнадії на помилування Господнє.
• Осудження себе, сокрушення, молитву з упованням про помилування, натхненне рішення стерегтись надалі та молитву про благодатну поміч у цьому, — потрібно тобі практикувати внутрі ко­жен раз, як згрішиш поглядом, слухом, язиком, думкою та чуттям.
• Ніколи ні на мить не відкладай внутрішнього очищення, як тільки помі­тиш за собою щось несправного.
• Знай, любий, що диявол ні про що так не турбується, як про погибель кожного з нас.
• Чоловіче, твоя власна рі­шучість буде міцна і надійна, коли в тебе не буде жодної надії на себе, та коли вона буде спиратися на смирення і тверде уповання на єдиного Бога.
• Шлях чесноти за своєю суттю є важкий, і найважчим він буває напочатку.
• Чим частіше відкладається виконання добрих спонук, тим слабша бувай їх дія.
• Коли хтось легковажить нагодою зробити добро, той не тільки позбавляється плодів добра, але й зневажає Бога. Бог знайде иншого доброчинця, але той, хто відмовив, відповість за це.
• Допомога, якої не шукають, — не при­ходить.
• Уникай всяких надмірностей і послаблень, веди життя рівне, але енергійне та живе.
• Тримай в умі лише одне мірило – єдиному Богові догоджати.
• Особливо стри­муйся від «подорожувань» по своїх добрих ділах.
• Невимовно велике благо народитися серед тих, які живуть істинним духовним життям!
• Якими сильними не були б внутрішні та зовнішні спонукання до діл, рішення завжди залежить від нашої волі.
• Доб­ре рішення, коли воно встановлюється через усвідомлення на те Божої волі та з покори цій волі.
• Очі людей, що нас оточують, чинять сильний тиск на наші задуми.
• Серце наше за природою сповнене добрих намірів, але приходять пристрасті й придушують їх.
• Твоя справа — безнастанно та всіма силами спону­кати себе на кожне потрібне діло й робити його завжди без зволі­кання. У цьому — вся твоя мудрість і сила.
• Необхідно з роз­судливістю дозувати та добре скерувати надмірні духовні пориви.
• Не берись відразу за всі чесноти, зосередься спочатку на одній.
• Увечері перевір, чи виконані та як виконані твої ранкові добрі задуми та бажання.
• Чим більше зустрінеться внутрішніх або зовнішніх перепон до здобуття якої-небудь чесноти, тим швидше і глибше вкоріниться вона в душу.
• Вправлятися у чеснотах треба старанно і безнастанно.
• Потрібно любити нагоди до чеснот,  а особливо важкі.
• Не говори, що дуже важко, — Бог краще знає твої сили.
• Застав себе покірно схилити голову під всемогутню Божу руку, і щоб вгодити Йому, охоче корися і розумним, і нерозумним, і без­душним Його творінням, через які наводить Він на тебе труднощі та скорботи
• «І до­сконалих недосконала досконалість», — говорить святий Йоан Ліствичник.
• Бути в стані чеснотному – це не стояти, а безнастанно прямувати до чесноти.
• В глибині нашого серця перебувають такі тонкі й приховані пристрасті, що ми навіть не підозрюємо про їх існуван­ня.
• Бог того, хто з охотою виконує, любить і нагороджує.
• Самоумертвлюючі подвиги, хоч по­хвальні і плідні там, де є для них відповідна тілесна сила та душевне смирення, завжди мають спрямовуватися розумом і використовуватися тільки як засоби для духовного вдосконалення, а не підноситись до гідности мети.
• Для всіх один закон — тіло тримати в послусі духові.
• В набутті не тільки тілесних чеснот, але й душевних треба зберігати поступовість, зростаючи в них поволі.

PS. Завершення читайте наступної неділі.