Про ворогів, писання і рослини

Афоризм:

Прощай своїх ворогів, але ніколи не забувай їхніх імен. Джон Кеннеді.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Semel scriptum, decies lectum [семел скріптум, деціеа лектум]: один раз написано, десять разів прочитано (ретельно вичитуй те, що написав).

Значення іншомовного слова:

Епіфіти (від епі... і ...фіти) – рослини, що живуть на інших рослинах, але використовують їх лише як місце прикріплення.

Краса природи:

[caption id="" align="aligncenter" width="640"] Автор фотографії: Maxim Novikov[/caption]

PS.

Сьогоднішній крилатий латинський вислів я б зробив девізом усіх систем миттєвого обміну повідомленнями. Адже зараз приказка «слово – не горобець: вилетить – не спіймаєш» уже стосується не лише усного мовлення, але й усіх «чатоподібних» систем, де мозок заледве встигає за пальцями, що з блискавичною швидкістю набирають текст і так поспішають натиснути «Відправити», ніби відключають детонатор всесвітньої бомби на останній секунді. Де вже тут думати про гармонійність і милозвучність, та й навіть грамотність вже не в пошані. Думка не встигає «визріти», реактивність ставить ся вище змісту. Як наслідок – абсолютна більшість повідомлень абсолютно пусті змістовно і пишуться лише для того, аби зайняти чимось руки і голову (не секрет, що переважно такі повідомлення пишуться у громадському наземному транспорті і складаються з одного-двох речень на зразок «Ти як?» - «Нормально. А ти?»). У свій час читав цікаву фантастичну повість про винахідника, машина якого могла вибирати з доповідей політиків лише істотне і стискала двохгодинну промову до 3-5 речень. Аби такий фільтр ставити на мобільні телефони та планшети, більшість користувачів годинами б спостерігала порожні екрани з ніками співрозмовників. А якщо без жартів, то ще один недолік цього – звички бездумно писати переходять у звичку бездумно говорити. А це вже справа не лише двох користувачів системи, такі розмови чують інші люди і, що найгірше – діти, які ще мають недостатньо розвинений критичний апарат і все, що бачать у дорослих, вважають правильним. Єдиним способом уберегти їх від цього я вважаю не лише читання гарної літератури, але й писання творів (нехай навіть і переписування). Так поступово сформується те, що називають «відчуттям мови». І сподіватимемося, що воно їх не зрадить і в майбутньому.