Про людей, королів і епітафію

Афоризм:

Розмовляйте з людьми про них самих, і вони будуть слухати вас годинами. Бенджамін Дізраелі.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Rex regnat, sed non gubernat [рекс регнат, сед нон губернат]: король царює, але не керує.

Значення іншомовного слова:

Епітафія (грец. επιτάφιος, від έπί – над і τάφος – могила): надгробний напис.

Краса природи:

[caption id="" align="aligncenter" width="640"] Автор фотографії: Rodrigo_Soldon[/caption]

PS.

Сьогоднішній крилатий латинський вислів є формулюванням основного принципу конституційної монархії, де монарх (переважно король) виконує лише представницькі функції, однак практично не має. До найвідоміших європейських представників цього типу держав належать Велика Британія, Бельгія, Данія, Швеція, Люксембург, Монако та Норвегія, на інших континентах можна назвати Об’єднані Арабські Емірати, Ямайку, Японію, Камбоджу й Таїланд. Як на мене, таке залишкове монархічне правління – більше данина традиції, ніж справжнє розмежування і взаємне обмеження повноважень королівської та парламентської гілок влади. У свій час, аби не бунтувати народ занадто кардинальними державними перетвореннями, було вирішено залишити хоча б видимість традиційного укладу правління. На сьогодні, певне, люди просто звикли, що у них є король, який представляє їхню державу на міжнародній арені, за життям якого можна слідкувати, ніби переглядаючи фільм з епохи середньовіччя. Усі прекрасно розуміють, що повернення назад не буде, але тримаються за монарше правління як за певне укорінення у «ті щасливі часи». Чи потрібно це? Так – як спосіб підтримання історичних традицій певної держави, і ні – як реальний важіль впливу на ситуацію в країні. Деякі парламенти намагаються скасувати монархію взагалі, оскільки доки існує монарх, доти існує небезпека, що хтось використає це як привід до заворушень і спроб зміни державного владу. Навіть ті країни, в яких монархію вже давно скасовано, періодично (особливо у пору державних чи економічних потрясінь) стикаються з цим – наприклад, Росія. При цьому часто забувають, що монархія неможлива без двох абсолютно необхідних речей: повної покори підданих (а у сьогоднішніх людей з покорою величезні проблеми) і не менш повним усвідомленням монархом відповідальності перед Богом і людьми за всі свої слова та вчинки. Як свідчить історія, таке поєднання дає лише релігійний світогляд. Як висновок: хочете відновити монархію – відновіть спочатку в людях віру і виховайте у релігійному світосприйнятті (чи вимоліть у Бога) гідних претендентів.

PPS.

Вітаю усіх з Всесвітнім днем книжок і авторського права.