Про бюрократію, читачів і випадковість

Афоризм:

Єдина річ, що рятує нас від бюрократії — її неефективність. Юджин Маккарті.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Amico lectori [аміко лекторі]: другу читачеві. Традиційна форма, з якої автор починав передмову своєї книжки.

Значення іншомовного слова:

Казуальний (лат. casualis, від casus – випадок): випадковий; той, що не підлягає узагальненню.

Краса природи:

[caption id="" align="aligncenter" width="640"] Автор фотографії: ipernity.com/doc/d-f [hat Suckr verlassen][/caption]

PS.

Якщо з запам’ятовуванням першого слова цього крилатого латинського вислову не повинно виникнути жодних проблем («аміко» знайомий нам за латиноамериканським «аміго»), то друге слово може викликати певну плутанину. Саме по собі слово знайоме, але в нашій уяві і пам’яті воно асоціюється з дещо протилежним за значенням словом «лектор» - викладач. Тобто у древніх це була людина, яка читає буквально, а у нас сьогоднішніх – та, що «читає» (розповідає) лекції чи інші курси. Та це й краще – кажуть, парадокси також сприяють кращому запам’ятовуванню. Стосовно змісту – що сказати? На жаль, деякі автори перестають бачити у читачеві друга і все більше «полюють» за ним як за покупцем. Можливо, саме в цьому причина, чому одні книги швидко стають бестселерами, але так само швидко і забуваються, а інші – радують, дивують і навчають цілі покоління. Раніше і справді книга могла порадити і розрадити, як друг, а деякі сьогоднішні книжки відкриєш – звідти такий мотлох на тебе сиплеться, що і найкращому товаришеві не дозволив би з собою так розмовляти. От і не залишається іншого виходу, як читати виключно класику: без карколомного сюжету, оголеності всіх героїв та бездумної стрілянини. З такою книжкою і справді хочеться залишитися наодинці, зустрічі з нею чекаєш, з нею погоджуєшся і сперечаєшся. Вона стає не просто знайомим, а другом і порадником. Її радиш близьким і передаєш у спадок дітям. Вона стає частиною твого життя.