Про посади, пустомовство і сливи

Афоризм:

На високих посадах, як і на гірських вершинах, люди схильні до запаморочень. Артур Шопенгауер.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Satis eloquentiae, sapientiae parum [сатіс елоквенціе, сапіенціе парум]: красномовності досить, мудрості мало.

Значення іншомовного слова:

Ренклод (франц. reine-Claude, скор. від prunes de la reine Claude – сливи королеви Клавдії): група сортів сливи з круглими зеленими або жовтими плодами.

Краса природи:

[caption id="" align="aligncenter" width="640"] Автор фотографії: Rodrigo_Soldon[/caption]

PS.

Для кращого запам’ятовування сьогоднішнього крилатого латинського виразу я б наважився поміняти місцями два останніх слова (сподіваюся, історик Саллюстій, який так говорив у одному з своїх творів про сенатора Каталіну, не образиться). Вислів від цього стає ритмічнішим, а це завжди полегшує запам’ятовування. Стосовно розуміння змісту виразу – ще простіше. Адже з появою потужних друкарських верстатів і радіомовлення ми все частіше стикаємося з ситуацією, коли облуда гарних слів використовується для маскування відсутності змісту. Ще потужнішим у цьому сенсі є телебачення – тут і слів жодних не потрібно, все можна замінити привабливим відеорядом. Найгірше ж те, що ми поступово до цього звикаємо. А звикнувши не шукати у словах співрозмовника мудрості – перестаємо його слухати. Набувши такої схильності, вже не можемо присилити себе слухати навіть ті речі, що є справді мудрими. Звідки ж тоді візьметься мудрість у людях? Якщо ніхто не хоче слухати, а мудрість потрібна і бажана – вихід один: кожному творити свою мудрість. І з’являються тисячі «мудреців», уся сума мудрості яких не гідна й одної справді великої мудрості попередніх поколінь. Якось прочитав у одній книжці: «Усі мудрі думки вже сформульовано, кожне наступне покоління лише перекладає їх на свою мову». Виходячи з цього припущення, слід критичніше ставитися до людей, які половою пустомовства запорошують наші очі, спрямовані до мудрості. І джерела інформації оцінювати не за обсягом чи оформленням, а за концентрацією розумних думок. Тоді, прочитавши чи почувши небагато, зможемо все спокійно обміркувати і визбирати справжні скарби, залишені нам мудрецями попередніх віків чи сьогодення.