Про поради, золото і салют

Афоризм:

Можна дати пораду, але не можна дати розуму нею користуватися. Франсуа де Ларошфуко.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Aetas aurea [етас авреа]:  золота доба (час загального добробуту, достатку, рівності, миру, добра й справедливості).

Значення іншомовного слова:

Салют (франц. salut, від лат. saluto – вітаю): урочисте вітання або віддання почесті (наприклад, артилерійський салют)..

Краса природи:

[caption id="" align="aligncenter" width="640"] Автор фотографії: katunchik[/caption]

PS.

Кожен народ має своє уявлення про ідеальне майбутнє і спогади про ідеальне минуле (у більшості позицій вони співпадають). Останнє якраз і прийнято називати виразом, якому присвячено сьогоднішній крилатий латинський вираз. «Золотий вік», «золота доба», «золотий час» - все це означення одного і того ж часу, коли люди ні в чому не мали потреби, коли всім всього було досить без необхідності ведення воєн чи здійснення інших неправдивих дій. Та цей час давно минув, як минули і ті періоди, які римляни називали срібним та мідним віком – це вже було значно гірше, ніж колишня золота доба, однак значно краще, ніж нинішній залізний вік. Цікаво, що назви цих періодів обернені до цінності металів, якими їх називають: у золоту добу золото не цінувалося, оскільки його було вдосталь, і в більшій пошані було гарне металеве знаряддя. У теперішній же залізний вік всі показилися на золоті, хоча й мають вдосталь заліза. Не впевнений, що тут є якась залежність, однак виходить на те, що якби люди були менш зациклені на золоті, вони б його мали більше (або б цінувати менше, зрозумівши, що у житті є інші, вартісніші, цінності). Але в цьому не зацікавлені ті, хто вже надбав багато згадуваного жовтого металу і намагатиметься за всяку ціну зберегти свій статус. Здається мені, що всі ці надмірно дорогоцінні речі, нездатні до найменшої корисної дії, якими оточують себе багатії – це лише приманка для тих, хто ще цих речей не має. Адже якщо люди раптом збайдужіють до багатства – виявиться, що у декого з нуворишів інших чеснот, якими б вони могли отримати повагу від суспільства, немає. Тож вони продовжують розкручувати цей маховик безцільних придбань, а ми, замість того, аби вийти з гри, уподібнюємося до білки, яка своїм постійним бігом все пришвидшує рух колеса. На щастя, з’являється все більше людей, що зрозуміли абсурдність цієї круговерті й спромоглися зупинитися. З часом таких ставатиме все більше, і я щиро сподіваюся, що незабаром до них долучимося і ми.