Про друзів, свідка і лікувальний струм

Афоризм:

Прикраса дому – друзі, що його відвідують. Ральф Волдо Емерсон.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Testis unus, testis nullus [тестіс унус, тестіс нуллус]: один свідок – не свідок.

Значення іншомовного слова:

Дарсонвалізація:  застосування з лікувальною метою змінного електричного струму високої частоти, високої напруги й невеликої сили. Термін походить від прізвища французького фізіолога і фізика Ж.-А. д’Арсонваля.

Краса природи:

[caption id="" align="aligncenter" width="640"] Автор фотографії: Natural Bloomington[/caption]

PS.

Запам’ятати сьогоднішній крилатий латинський вислів досить просто, адже всі слова, що входять до його складу, за прискіпливого розгляду виявляться хоча і замаскованими, але знайомими. Наприклад, «тестіс» (свідок) – це близький родич усім нам відомого слова «тест» (адже тест і покликаний свідчити про щось, наприклад, тест знань чи тест на вагітність). Слово «унус» (один) знаємо за словами «унія» (об’єднання в одне ціле), «унікум» (єдиний у своєму роді), «уніформа» (форма за єдиним зразком) та популярним у свій час хітом «Ун, дос, трес» (що в перекладі з іспанської й означає всього лише «один, два, три»). Залишається лише слово «нуллус», але це вже наскільки близько до нашого «нуля», що запам’ятовується автоматично. Складаємо все докупи і отримуємо: один свідок – нульовий свідок (не свідок). Як бачимо, знову ж нічого складного. Стосовно змісту – теж досить зрозуміло: людина недосконала у своїх відчуттях і схильна робити вигідні для неї висновки (навіть якщо ця вигода існує лише на підсвідомому рівні). Та й в буденних ситуаціях ми робимо помилки, які аж ніяк не роблять нас гарними свідками. Кажемо, що сонце «заходить», хоча прекрасно знаємо, що воно нерухоме. Стверджуємо, що зараз полудень, хоча наш товариш в Австралії напевне іншої думки. Відомі хвороби, за яких цукор здається гірким, а дальтоніки не здатні розрізняти деяких кольорів. Але з кожним наступним свідком можливість такої помилки суттєво знижується, тому й увійшов наш сьогоднішній крилатий латинський вираз у норми римського права. І не лише римського. Кожна країна (і древня, і сучасна) мала подібні застереження щодо свідків. Погляньмо на старозавітне Второзаконня: «За словами двох свідків, або трьох свідків, повинен померти засуджений на смерть: не слід віддавати на смерть за словом одного свідка» (Втор, 17:6) і «Недостатньо одного свідка проти кого-небудь у якій-небудь провині й у якому-небудь злочині й у якому-небудь гріху» (Втор, 19: 15). Те ж і в Новому завіті: «При устах двох або трьох свiдкiв буде твердим усяке слово» (1Кор, 13:1). Навіть Христос не відкидає цієї норми, аби свідчити про свою божественність, і каже: «У законі вашому написано, що свідчення двох людей є правдиве. Я Сам свідчу про Себе, і свідчить про Мене Отець, Який Мене послав» (Іоанна, 8: 17-18). Тож наступного разу, коли здасться вам, що бачите чи чуєте щось дивно-дивовижне – озирніться, чи є ще свідки. Якщо ж люди довкола нічого цього не бачать, статистика і норми права схильні більше вірити їм, а не вам. Але це аж ніяк не забороняє вам самому у це вірити.