Про демократію, смерть і ватажка

Афоризм:

Головна вада демократії в тому, що тільки партія, позбавлена влади, знає, як керувати країною. Лоуренс Пітер.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Memento mori! [мементо морі]: пам’ятай про смерть!

Значення іншомовного слова:

Каган, хакан (тюркською – володар): найвищий титул ватажків племен багатьох тюркомовних народів за раннього середньовіччя.

Краса природи:

[caption id="" align="aligncenter" width="640"] Автор фотографії: AFIvuncok[/caption]

PS.

Сьогоднішній крилатий латинський вислів належить до найбільш відомих (нарівні з «In vino veritas» та «Aqua vitae»), тож напевне ви його вже знаєте. Єдине, на що хочу звернути вашу увагу – правильність вимови. Більшість тих, хто хоч раз подивився «Кавказьку полонянку», намагається сказати «мОменто морЕ», а правильно – «мЕменто морІ». Історія цього виразу давня і насичена історичними паралелями. Першоджерелом вважають «Історію» Геродота, де він розповідає, що у єгиптян був звичай під час бенкетів проносити повз гостей портрети вже померлих родичів і знайомих. З «Епіграм» Марціала дізнаємося, що поступово цей звичай перейшов і до древніх римлян. Як нагадування про минущість життя і його задоволень слугував цей вираз і християнським ченцям, які пам’ятали слова, сказані у книзі Премудрости Ісуса, сина Сирахового: «У всіх ділах твоїх пам’ятай про кінець твій, і повік не згрішиш» (Сир. 7:39). В одному з християнських орденів – трапістів (що ведуть свою історію ще з Франції 1664 року), цей вираз був навіть за щоденне вітання. Як же так трапилося, що й знані язичники і християни послуговуються одним і тим же висловом. Здається мені, що нагадували вони собі про різні речі. Одні – що життя скоро закінчиться і потрібно взяти від нього якомога більше, інші – що буде ще й інше, посмертне, життя, де муситимеш дати звіт за всі свої прижиттєві вчинки. Одні прагли шикарно жити і легко померти, інші – придбати скарби небесні, що зневажаються у цьому житті, але поціновуються в прийдешньому. Дивлюся я навколо – і складається враження, що перша група знову почала кількісно переважати. Слава Богу, що у цьому питанні цінується якість, а не кількість.