Ганс Сельє. Від мрії до відкриття: Як стати вченим

(за книгою: От мечты к открытию: Как стать ученым. - М.: Прогресс, 1987. - 368 с.)

Завжди полюбляв читати автобіографічні твори великих людей. Сьогоднішній наш автор відомий і як визначний вчений, і як теоретик одного з найвідоміших понять сьогодення – «стрес». До речі, слово це хоч і популярне, але більшість насправді має на увазі зовсім не те, що закладають у нього медики, починаючи з самого Сельє. Насправді стрес – це звичний для організму стан, викликаний будь-якими неочікуваними впливами (внутрішніми чи зовнішніми) на його функціонування. Більшість таких стресових станів для організму ніякої загрози не становлять і є навіть корисними у якості активаторів. Але якщо такий вплив стає надмірним (за силою чи тривалістю) – тоді й наступає стан, який більшість з нас називає стресом, а правильно було б говорити - «дистрес». Власне, ця книжка присвячена не самій теорії стресу (у нього є спеціальна книжка «Стрес без дистресу», яку я спробую відшукати найближчим часом і представити вибрані місця з неї вашій увазі), а науковій діяльності Сельє з погляду самого Сельє. Він аналізує процес наукового пошуку (як на власних прикладах, так і з залученням історій інших вчених) та необхідні якості вченого, шлях від ідеї до її втілення і популяризації. Книга цікава, написана з самоіронією та почуттям гумору, тому раджу прочитати усім, особливо ж – молодим (і не дуже) науковцям. Я ж пропоную вашій увазі те, що вподобав сам:

• Будь-яка діяльність організму пов'язана зі стресом.
• Саме активна позиція суб'єкта в стресовій ситуації визначає його стійкість.
• Стрес, пов'язаний з творчою діяльністю, має позитивний вплив.
• Захоплення роботою – найкращий засіб боротьби зі стресом.
• У сучасному світі посилився соціальний стрес – втрата мотивації (Сельє називає його захворюванням духа).
• Альтруїстичний егоїзм: думай про себе, але будь необхідним для інших.
• Численні критичні нападки – неминуча доля всякої нової концепції.
• Найважливіша річ, якої слід навчиться – впевненість у собі.
• Вузький фахівець втрачає загальну перспективу.
• У науці абстракції бувають такою ж або навіть більшою мірою реальні, ніж відчутні конкретні факти.
• Одне з головних завдань науки – коротке і просте формулювання фактів.
• Існує вічний конфлікт між потребою в самостійній роботі та перевагами колективної.
• Значення має не шумовий рівень оплесків, а хто й за що вам аплодує.
• Природа влаштувала так хитромудро, що більшість корисних речей викликають у нас суб'єктивне відчуття приємності.
• Існує душевний мир і спокій, досягти якого можна лише через дотик до величного.
• Чим зрозуміліше і практичніше дослідження, тим ближче воно до вже відомої нам буденності.
• Знання про найабстрактніші й непрактичні явища виявляються найперспективнішими для отримання нових фундаментальних даних і ведуть нас до нових вершин науки.
• Подяка, до якої ми спонукаємо іншу людини за надані їй послуги, є, можливо, найхарактернішим для людини способом забезпечити свою безпеку і стабільність (гомеостаз).
• Чим геніальніший учений, тим менше людей, до думки яких він прислухається.
• Оскільки ми не в змозі пристосувати процес навчання до кожного учня, ми «підганяємо» учня під середній рівень процесу навчання.
• Якщо ми не знаходимо виходу своєї енергії, вона починає спрямовуватися усередину організму, знищуючи свої витоки.
• Вимушена бездіяльність породжує почуття невпевненості в собі, депресію, іпохондричну стурбованість станом свого тіла і розуму.
• Типи особистостей вченого:
  1. Робітники – збирач фактів, удосконалювач.
  2. Мислителі - книжковий хробак, класифікатор, аналітик, синтезатор.
  3. Почуттєвці – великий бос, клопітник, риб'яча кров (жіночий аналог – лабораторна дама), самолюбувальник, агресивний сперечальник, першорядна акула, святий, святоша, добрячок.
  4. Ідеали – фауст, фамулус.
• Іноді у нас настільки сильне бажання зробити все швидше, що не залишається часу подумати, а що ж потрібно зробити.
• Ми схильні вибачати власну непродуктивність своїм добровільним самообмеженням.
• Ідеал вченого: не ламає невдача, не розбещує успіх.
• Ідеали створюються не для того, щоб їх досягати, а для того, щоб вказувати шлях.
• Вчений повинен вирізняться такими якостями:
  - ентузіазм і наполегливість;
  - оригінальність (незалежність мислення, уява, інтуїція, обдарованість);
  - інтелект (логіка, пам'ять, досвід, здатність до концентрації, абстрагування);
  - етика (чесність перед собою);
  - контакт з природою (спостережливість, технічні навички);
  - контакт з людьми (розуміння себе та інших, сумісність з оточуючими, здатність організувати групи, переконувати інших і прислухатися до їхніх аргументів).
• Межа між терпінням і впертістю досить розпливчаста.
• Чим далі ми віддаляємося від звичного в невідоме, тим менш досяжною виглядає наша мета і тим менше розуміння і підтримки ми можемо очікувати від інших.
• Категорії викладачів: самозакохані, злюки, добряки.
• Лише деякі екзаменатори хочуть з'ясувати знання студентів.
• Не варто витрачати час на нарікання з приводу неминучого.

Кілька цитат, які наводить Сельє:

• Уоллес «Мистецтво мислення»: процес вивчення якого-небудь мистецтва повинен бути більш усвідомленим, ніж заняття цим мистецтвом.
• При спостереженні випадок сприяє лише підготовленим (Пастер).
• Наука – це покликання та служіння, а не служба (Н. Вінер).
• Для того, щоб люди знаходили щастя в своїй роботі, необхідно три умови: вона повинна бути посильною, вона не повинна бути виснажливою і її обов'язково повинен супроводжувати успіх (Дж. Рескін).

PS. Продовження читайте наступної неділі суботи.