Про жінок, мистецтво і кришталь

Афоризм:

Якщо бажаєте знати про всі недоліки жінки – похваліть її перед подругами. Бенджамін Франклін.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Artem non odit nisi ignarus [артем нон одіт нізі ігнарус]: лише невіглас ненавидить мистецтво.

Значення іншомовного слова:

Бакара – цінний сорт кришталю. Від назви французького міста Баккари, де виробляють такий кришталь.

Краса природи:

[caption id="" align="aligncenter" width="640"] Автор фотографії: Dmitriy Kirilin[/caption]

PS.

Здавалося б, чому (маю на увазі сьогоднішній крилатий латинський вислів)? Адже саме невігласи повинні прагнути до мистецтва як до засобу саморозвитку та самовдосконалення. А цього, судячи з виразу, не було раніше і не дуже часто спостерігаємо у сьогоденні. І це не просто ігнорування, це справжня ненависть. Жодна революція не обходиться без виявів цієї агресії. Починається усе зазвичай зі знищення творів мистецтва як ознак панівного класу та його статків, а закінчується встановленням тотального контролю над мистецтвом з метою зробити його максимально зрозумілим для загалу і «легкозасвоюваним». Тобто мистецтво, замість того, аби вивищувати людину і підіймати її на рівень кращих здобутків людства мусить саме принижуватися до загального рівня (а ще краще – бути нижчим за цей рівень, аби навіть пересічний споживач мистецьких плодів почувався знавцем). Таке мистецтво усіх влаштовує, таке мистецтво невігласи шанують і возвеличують. Але чи залишається воно при цьому справжнім мистецтвом, яке ті ж древні вважали даром Божим для розвитку людина. Напевне, що ні. Якщо мистецтво не змушує замислитися, не потребує роздумів для усвідомлення – щось у ньому втрачається. Воно стає певним аналогом «фаст-фуду», який не потребує від шлунку жодних зусиль для засвоєння. Але від такої їжі шлунок з часом злінується, і взагалі втратить спроможність перетравлювати натуральну їжу, вона для нього стане «заважкою». Як заважким є мистецтво для невігласів. І тут лише два виходи: або все життя сидіти на мистецькому «фаст-фуді», або поступово, порційно, привчатися до справжнього мистецтва (в жодному випадку не починайте з модерну – розлад шлунку вам гарантовано, віддавайте перевагу, хоча б для початку, класиці). Що обирати – залежить лише від вас.