Про слова, надію і кухню

Афоризм:

Для стверджувальної відповіді достатньо лише одного слова — "так". Усі інші слова вигадали, щоб сказати "ні". Дон-Амінадо.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Contra spem spero [контра спем сперо]: без надії сподіваюся.

Значення іншомовного слова:

Камбуз (голл. kombuis): кухня на судні.

Краса природи:

[caption id="" align="aligncenter" width="640"] Автор фотографії: Dmitriy Kirilin[/caption]

PS.

Безнадія, про яку згадується у сьогоднішньому крилатому латинському виразі – явище досить поширене у наш час. І це трохи дивно, адже (якщо проаналізувати відсторонено) живемо ми значно краще попередніх поколінь: розвинена медицина, соціальне забезпечення, відсутність потреби у значних фізичних зусиллях, доступність їжі тощо. А безнадійність, що моментами переходить у відчай, як свідчать психологи – зростає. Чому так? Напевне, людині потрібно щось більше, ніж матеріальне забезпечення. Потрібна надія. І не просто надія, а надія на краще. Бо сподіватися, що у сусіда, з яким ви днями посварилися, корова здохне чи стеля у хаті завалиться – це теж різновид надії. Але надії непродуктивної, руйнівної. А потрібна така надія, щоб слідом за Лесею Українкою, з однойменного твору якої взято цей вислів, можна було сказати: «Жити хочу! Геть думи сумні!». Як було 19-річній дівчині, що з 12-ти років хворіла туберкульозом – мало хто з нас може уявити. Та ще й за того розвитку медицини. Але вона змогла «крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні». От приклад справжнього сподівання. А ми лише й можемо заспокоїти себе: «усе, що не робиться – на краще». Це й справді так, але чи ми самі віримо у те, що говоримо? Ще кажуть, що «надія помирає останньою». Насправді надія має помирати лише разом з людиною, адже світ щосекунди змінюється, і те, що вважалося неймовірним горем і безнадією, вже за мить може сприйматися за найбільше благо. Тож не втрачаймо надії (ніколи!) – все буде добре.