Бенджамін Франклін. Автобіографія

(за книжкою: Бенджамин Франклин. Автобиография)

Уже кілька разів, читаючи різні книжки з самоорганізації, натрапляв на згадування автобіографії Бенджаміна Франкліна, тож вирішив ознайомитися і запропонувати вам свої виписки. Про автора до цього знав досить мало – що він зображений на стодоларовій купюрі (пізніше дізнався, що він не був президентом, як усі інші особи, яких пошанували згадкою банкнотах США) і що винайшов громовідвід. Книжку знайшов досить легко, однак без бібліографічних даних, тому тут їх не наводжу – якщо забажаєте знайти самі, думаю, проблем не виникне. Прочитане справді вразило – Франклін досить відверто і щиро розповідає про своє життя і становлення, про релігійні пошуки та шляхи самовдосконалення. Перших дві виписки взято з передмови, інші – власне з книжки. Вкотре закликаю вас не заміняти моїми виписками саму книжку і прочитати її повністю. На жаль, знайшов лише російською мовою, тому знову мусив перекладати самостійно. Та, як сказано у нещодавньому крилатому латинському вислові, «Feci quod potui, faciant meliora potentes». Тож вдалого читання:

• Франклін належав до тих багато обдарованих натур, для яких обставини завжди бувають сприятливими.
• Якщо обставини сприяють - ми досягаємо мети, якщо перешкоджають - формуємо характер і загартовуємо волю.

• Мені жодного разу не траплялося чути або бачити вступну фразу «Без усякого марнославства я можу сказати», щоб за цим відразу ж не йшла якась гонорова заява.
• Більшість людей не терпить суєти у своїх ближніх, незалежно від того, якою часткою її вони самі володіють.
• Ніщо нечесне не може бути дійсно благодійним.
• За столом під час обіду ... батько завжди намагався обрати якусь цікаву або корисну тему для розмови, щоб розвивати розум своїх дітей (дивовижно, але саме це радить і Паркінсон в одній зі своїх книжок – прим. моя).
• Батько брав мене з собою на прогулянки і показував мені теслярів, мулярів, токарів, мідників й інших майстрів за їх роботою, щоб мати можливість виявити мої схильності (честь і хвала такому батькові та його прекрасному способові – прим. моя).
• Іноді [у суперечці] я бував переможений не стільки силою аргументації, скільки словесним мистецтвом.
• Коли мені було років шістнадцять, ... я вирішив стати вегетаріанцем (як згадує Франклін пізніше, в подальшому він відмовився від строгого вегетаріанства, хоча іноді й переходив на цей спосіб харчування – прим. моя).
• Іноді [в дискусії] мені вдавалося здобувати такі перемоги, яких не заслуговував ні я, ні теза, яку я відстоював.
• Головне у будь-якій бесіді – повчати інших або вчитися самому, переконати в чому-небудь чи порадувати.
• Холодна вода, випита у великій кількості, допомагає від лихоманки.
• Іноді людина, маючи трохи грошей, буває щедрішою, ніж коли їх у неї багато: можливо, тому, що боїться, як би не подумали, що їх у неї мало.
• Батько хотів, аби я за допомогою наполегливості, старанності й розсудливої ощадливості до того часу, як мені виповниться двадцять один рік, назбирати таку суму, яка дозволить мені відкрити власну справу.
• Розсудливість не обов'язково притаманна лише літньому віку.
• Зручно бути розсудливою істотою, адже це дає нам можливість за допомогою міркування знайти або винайти привід зробити все те, до чого ми прагнемо (авторові, що на той час був вегетаріанцем, дуже захотілося смаженої рибки - і він знайшов собі виправдання, побачивши у нутрощах тріски мальків: "якщо вона їсть інших живих істот, значить і мені можна з'їсти її" - прим. моя).
• Я схвалював заняття поезією час від часу для розваги і для удосконалення своєї літературної мови, але не більше.
• Він хотів догодити всім і кожному, але оскільки майже нічого не міг дати, то дарував обіцянки.
• Нерозумно жити у сварці з тими, з ким доводиться постійно мати справу.

Завершення читайте вже завтра.