15 вер. 2013 р.

Сенека. Моральні листи до Луцилія (ч. 3)

Сенека. Моральні листи до Луцилія
Продовжую викладати свої нотатки з книжки Луція Аннея Сенеки "Моральні листи до Луцилія" (Львів: Апріорі, 2011. – 324 с.). Якщо ви потрапили на цю сторінку в результаті пошуку, інформую, що це вже третя частина нотаток (першу можна подивитися тут, а другу - тут). Усіх інших ще раз закликаю не покладатися виключно на мій смак і самостійно прочитати усю книжку: для вас це буде не так обов'язок, як насолода.  Мої ж нотатки - лише щоб розпалити ваше бажання і заохотити прочитати першоджерело. Та годі балаканини, надамо краще слово Сенеці:
  • Щасливий той, хто все своє добро має в самому собі, хто вирізняється стійким, піднесеним духом, хто кидає під ноги все те, чим захоплюються інші, хто ні з ким не хотів би помінятися місцями, хто цінує в людині лише те, що робить її людиною, хто живе за законами та приписами природи, у кого жодна сила не відбере його блага, хто навіть зло перетворить на добро, хто твердий у своїх судженнях, непохитний, безстрашний, кого стороння сила може похитнути, але жодна не здатна стурбувати, кого фортуна, замахнувшись найразючішою своєю зброєю, не годна поранити, хіба що дряпне, але й то рідко.
  • Скільки часу йде на придбання зайвого, скільки людей, поки здобувають засоби для життя, втрачають за тими клопотами саме життя.
  • У недугах, що вражають душу, що гірше почуваєшся, то менше відчуваєш (на відміну від тілесних немочей).
  • Лише останній дурень запевнятиме, що ліхтареві гірше тепер, коли його загасили, ніж тоді, коли його ще не запалювали. Так і людина не повинна боятися смерті, бо вона вже була мертвою.
  • Над розумним не владна необхідність, бо він сам хоче того, до чого вона збирається його змусити.
  • Розкіш прирекла нас на кволість.
  • Якщо тривалий час ми не хочемо чогось робити, то потім – уже й не можемо.
  • Хто не живе для інших, той, отже, й для себе не живе.
  • Говори стільки, скільки хочеш, і більше висловлюй, ніж говориш.
  • Найцінніший плід мудрості – постійна радість.

8 вер. 2013 р.

Сенека. Моральні листи до Луцилія (ч. 2)

Сенека. Моральні листи до Луцилія
Як і обіцяв минулої неділі, продовжую публікацію своїх нотаток з всесвітньо відомої книжки "Моральні листи до Луцилія" давньоримського філософа, поета, оратора і державного діяча Луція Аннея Сенеки (Львів: Апріорі, 2011. – 324 с.). Аби не відволікати вас своїми недолугими міркуваннями, відразу надаю слово автору:
  • Слід поводитися не так, начебто живемо заради тіла, а так, начеб не можемо жити без нього.
  • Нелегка справа зробити оточуючих людей друзями; достатньо, щоб вони не були ворогами.
  • Уникай небезпечних людей непомітно: тікати від чогось – значить його засуджувати.
  • Уникай трьох речей: ненависті, заздрості, зневаги.
  • Розумний бере до уваги задум, а не наслідок.
  • Важче дотримуватися гарних намірів, ніж просто ставити їх перед собою.
  • Природа потребує незначного, людська думка – незмірного.
  • Природні бажання мають свої межі, хибне не має меж.
  • Мудрість – мовби заступниця багатства: дає тобі все те, що водночас робить непотрібним.
  • Зло не в речах, що довкола нас, а в самій людині.
  • Хворому болить незалежно від того, на золотому ліжку він чи на дерев’яному, так і хвора душа має вади як у багатстві, так і у вбогості.
  • Філософія вчить не промовляти, а діяти.
  • Мудрець не йде постійно одним і тим самим кроком, але однією і тією ж дорогою.
  • Люди ж назагал знають, чого вони бажають, хіба що саме в ту хвилину, коли бажають: ніхто не визначив для себе наперед, чого він має бажати, а що – відкидати.
  • Підвалина і вершина мудрості – не втішатися пустим.
  • Передусім потрібно встановити, чого ми хочемо, а тоді вже твердо цього триматися.
  • Смерті саме тому не слід боятися, що завдяки їй ми взагалі нічого не повинні боятися.

1 вер. 2013 р.

Сенека. Моральні листи до Луцилія (ч. 1)

 (За книгою: Сенека Л.А. Моральні листи до Луцилія. – Львів: Апріорі, 2011. – 324 с.)

Сенека. Моральні листи до Луцилія
Одна з найулюбленіших моїх книжок, що не раз давала мені сили (і підказки) в скрутних ситуаціях. І не тільки моя. Ця книжка з повним правом входить до скарбниці світової літератури. Навіть моя оцінка в десять балів навряд чи буде відчутної на фоні тієї загальної шани до цього «навчального посібника життя». Виписувати з неї нотатки – невдячна справа: тут кожне речення можна перетворити в окрему книжку. Більшість з нас наскільки звикла до попсової літературної «баланди», що може не витримати такої концентрації думки. Тому книжку слід прочитати мінімум тричі. А ще краще – перечитувати її в різні періоди свого життя, коли вона, мов коштовний камінь, відкриватиме все нові й нові грані свого змісту. Що цікаво – читаючи такі книжки, і сам починаєш думати глибше. Ніби запускається певний, давно заржавілий механізм у мозку. Який вже й не думав, що знадобиться, і тепер з радістю доводить свою потрібність. Обов’язково записуйте думки, що виникнуть у вас під час читання цієї книжки – ви будете здивовані не лише їх кількістю, але й тим, що більшість з них ви зустрінете на наступних сторінках цієї книжки чи в інших, не обов’язково філософських, творах. Про що це свідчитиме? Що ваша думка запрацювала на рівні кращих мислителів людства. Чи це не привід для гордості (але не для гордині!). Я ж запропоную вашій увазі цитати, що найбільше припали до душі саме мені (певен, у кожного вони будуть свої). Оскільки їх дуже багато, аби не втомлювати вас у недільних день кількістю і концентрацією, розділю на декілька частин і викладатиму поступово наступних кілька тижнів. Перший десяток цитат – не власне Сенеки, а взяті з передмови. Інші частини  (див. частина 2, частина 3, частина 4, частина 5, частина 6) ви можете читати в будь-якій послідовності. Почнемо ж!
  • Забруднене серце не хоче (і не може) пізнавати.
  • Фортуна завжди готова зректися нечестивця, який повівся в чомусь нешляхетно.
  • Воля людини вимагає керування думкою. Якщо ми не даємо їй конструктивних ідей, вона береться за деструктивні.
  • Слід примушувати мозок працювати.
  • Життя страшено не любить несерйозного до себе ставлення. З тими, що граються життям, воно поводиться так само.
  • Життя відкрите для нас настільки, наскільки ми відкриті для нього.

25 серп. 2013 р.

Сковорода Г.С. Афоризми

Григорій Савич Сковорода
Як і обіцяв минулої неділі, пропоную вашій увазі збірку афоризмів нашого визначного філософа Григорія Савича Сковороди. Дещо ви вже могли зустрічати у інших книжках та афористичних висловах – це ще раз підтверджує, що мудрість не має географічних чи національних меж. Дещо ви сьогодні прочитаєте уперше – сподіваюся, вам сподобається. Деякі вислови будуть для вас справжнім відкриттям – я лише радітиму, що прислужився у цьому. Тож уперед, до нових відкриттів:
  • Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця.
  • Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.
  • Бери вершину і матимеш середину.
  • Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.
  • Вода без риби, повітря без пташок, час без людей бути не можуть.
  • Все минає, але любов після всього зостається.
  • Всяка їжа і пиття смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру.
  • Для шляхетної людини ніщо не є таке важке, як пишний бенкет, особливо коли перші місця на ньому займають пустомудрі.
  • Добрий розум робить легким будь-який спосіб життя.
  • З видимого пізнавай невидиме.
  • З усіх утрат втрата часу найтяжча.
  • Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.
  • Згадай приказку: «Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли під нею голови нема».
  • Кожен є той, чиє серце в нім: вовче серце — справдешній вовк, хоч обличчя людське; серце боброве — бобер, хоча вигляд вовчий.
  • Коли велика справа — панувати над тілами, то ще більша — керувати душами.
  • Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити.
  • Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади.
  • Коли ти не озброїшся проти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не спихнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти в моральне зло.
  • Кому душа болить, тому весь світ плаче.
  • Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний.
  • Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
  • Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.
  • Математика, медицина, фізика, механіка, музика зі своїми сестрами — чим глибше їх пізнаємо, тим сильніше палять серце наше голод і спрага.
  • Мудрець мусить і з гною вибирати золото.
  • На новий путівець шукай нові ноги.
  • Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.
  • Наступний, весело освітлений день — плід учорашнього, так само як добра старість — нагорода гарної юності.
  • Не все те недійсне, що недосяжне дитячому розумові.
  • Не все те отрута, що неприємне на смак.
  • Не дивина дорогу віднайти, але ніхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та іншого веде — в цьому і важкість.
  • Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.
  • Не за обличчя судіть, а за серце.
  • Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце.
  • Не називай солодким те, що породжує гіркоту.
  • Не розум від книг, а книги від розуму створились.
  • Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.

18 серп. 2013 р.

Сковорода Г.С. Перлинки з трьох творів

Григорій Савич Сковорода
Сьогодні пропоную вашій увазі вибірку з трьох книжечок славетного українця Григорія Сковороди. Представляти його – справа марна і невдячна, хто знає – напевне не почує нічого нового, хто не знає – обов’язково пошукайте докладну інформацію і почитайте. Я ж пропоную вам лише свої нотатки, що мають трохи відволікти вас від буденних клопотів і заохотити до читання гарної літератури. Наступного тижня, як Бог дасть, викладу найкращі (знову ж таки, на мою суб'єктивну думку) його афоризми. А поки що:

Вступні двері до християнської добронравності.

  • Хвала блаженному Богові, що потрібне зробив неважким, а важке – непотрібним.
  • Ніколи б непотрібне не пішло від тебе, коли б було необхідне.
  • Простацтво, чим у ближче знайомство входить, тим більше губить свою поштивість до великих справ і персон.
  • Не той вірний государю, хто намагається вникнути в його таємниці, але хто волю його дбало виконує.

  • Переважна більшість не хоче слухати голосу премудрості через нещасливу впертість, що залежить від поганого виховання.
  • Напиши на серці, що скрізь завжди присутній є суд Божий.
  • Шануй батька і матір, вони-бо – видимі портрети тієї невидимої істоти, яка тобі стільки подає.
  • Заздрість – мати всіх інших пристрастей та беззаконь.

Книжечка про читання Святого Письма, названа жінка Лотова.

  • Як пожива, так і наука не сприймаються від нелюбого.
  • Намагайся в міру їсти [читати], не обтяжуючи шлунка думок наших.
  • Багато жерти [читати], а мало жувати – погано.
  • Одне говорить Бог, та подвійне чути.
  • Біблія не до цих вулиць [до гарних розповідей], а лиш через ці вулиці [розповіді] веде тебе у гірні країни і чистий край.
  • Чинити беззаконня означає: духовне перетворювати на плотське.
  • Поки ти у світі, доти ти в суєті.

11 серп. 2013 р.

Серафим (Роуз). Людина проти Бога

Иеромонах Серафим (Роуз). Человек против Бога(за книгою: Иеромонах Серафим (Роуз). Человек против Бога. – М.: Издательство Сретенского монастыря, 2006).

Сьогодні пропоную вашій увазі погляд відомого американського православного (нехай не дивує вас це поєднання) богослова отця Серафима (Роуза) на формування такого явища людської історії, як нігілізм. Проводячи нас від часів французької революції до сьогодення, отець Серафим показує поступовість зміни цього явища у формах реалізму, символізму, окультизму аж до нігілізму «руйнування», що набув особливого піднесення у 1914–1945 роках. Показано негативний досвід розвитку людства від заперечення Бога до повного духовного вакууму і подано шлях подолання цього емоційного розпачу через поступове відновлення зв’язку з Богом. Рекомендую прочитати як атеїстам (хоча отець Серафим саме у цій книжці досить аргументовано доводить, що атеїзм як такий взагалі не існує), так і християнам (особливо зверніть увагу на другу частину книжки). Я ж, як завжди, узяв на себе сміливість визбирати і перекласти українською кілька найцікавіших виписочок, що сподобалися точністю формулювань і глибиною думки. Користуйтеся:
  • Безглузді злочини стають все притаманнішими нашому часу.
  • Занадто легко сьогодні в атмосфері інтелектуального туману, який огортає ліберальні та гуманістичні кола, від співчуття до нещасного людині перейти до прийняття її ідей.
  • Служити дияволу проти своєї волі неможливо.
  • Читати праці і слухати лекції людей, які не вірять в істину – згубно, однак ще згубніше, коли істина підміняється освітою і наукою, які, перетворюючись на самоціль, стають лише пародіями на істину, якій вони повинні були б служити.
  • Духовні помилки набагато небезпечніші простого матеріалізму.
  • Все більше і більше простих людей починає з занепокоєнням шукати те, що могло б замінити Бога, померлого в їх серцях.
  • Подібно своєму аналогу – похоті, цікавість ніколи не закінчується і ніколи не знаходить задоволення.
  • Бог помер в серцях сучасних людей.
  • Сумнівно, щоб існувала така річ, як атеїзм, тому що істинного Бога завжди заперечують тільки для того, щоб присвятити себе служінню якому-небудь іншому ідолу.

4 серп. 2013 р.

Костенко Л.В. Вибране

Костенко Ліна Василівна
Ліна Костенко. Її вірші можна впізнати, навіть ніколи не чувши їх раніше: за милозвучністю, прозорістю і легкістю, за суто українським ритмом віршування і не менш українською щирістю почуттів. Кажуть, що «з пісні слів не викинеш». Насправді, це можна зробити, замінивши їх музикою. А як вийняти слово з поезії, особливо такої поезії, що сама є і словом і музикою. Кажу це, як виправдання собі, що наважився вирвати уподобані рядки зі збірки поезій Ліни Костенко – не завжди це було вдало: треба читати весь вірш, пройнятися його ритмом і контекстом. Чесно кажучи, цю вибірку я читати не буду – краще ще раз перечитаю повний текст (що і вам настійливо раджу). Складаю її просто для того, щоб ви хоча б відчули смак справжньої поезії:
…
Дай хоч на мить забути слово – «мушу»,
це перше слово з букваря дорослих.
…
Головне – дивитись в очі звіру
і просто – залишатися людьми.
…
Трагічна мово! Вже тобі труну
не тільки вороги, а й діти власні тешуть.
…
Твій дух не став приниженим і плюсклим,
хоч слала доля чорні килими
…
Не проміняйте неповторне
на сто ерзаців у собі!
…
Чужі приходять в час твоїх щедрот,
а я прийшла у час твойого смутку.
…
Безсмертя річ безвихідна.
…
То небезпечно – генія цькувати.
Він у безсмерті страшно вам воздасть.
…
Все більше на землі поетів,
вірніше –
тих, що вміють римувати.