15 груд. 2013 р.

Нікола Буало-Депрео. Мистецтво поетичне (завершення)

Нікола Буало-Депрео
Як і обіцяв минулого тижня, завершую публікацію своїх нотаток з твору Ніколи Буало-Депрео «Мистецтво поетичне» (Київ: Мистецтво, 1967. – 136 с.). Оскільки автор вимагає використовувати мінімум слів, необхідних для опису певного предмету чи явища, я теж не буду набридати вам своїми розмірковуваннями і враженнями, а відразу перейду до цитування:
…
Ум дріма від них [поганих творів], а вуха лиш болять.
…
Пильнуймо, щоб росла дедалі таїна
І щоб розвіялась у певний час вона.
…
Кохання, що живе з сумлінням у незгоді,
Хоч можна зрозуміть, а виславляти годі.
…
Вигинається на тисячу ладів,
Хто хоче вдовольнить суворих глядачів.
…
Святе Письмо у приписах своїх
Лише навчає нас покутувати гріх,
Стражданням очищать забруднене сумління,—
А різні тут байки і зайві, і злочинні,
Саму-бо істину звертають на ману.
…
Нехай бог істини, коли ми християни,
За бога вигадок у віршах не повстане.
…
Миліший нам поет, нема чого й казати,
Що на гармонію та на красу багатий.

8 груд. 2013 р.

Нікола Буало-Депрео. Мистецтво поетичне.

Нікола Буало-Депрео
(за книгою: Нікола Буало-Депрео. Мистецтво поетичне.–Київ: Мистецтво, 1967.–136 с.)
Сьогодні у нас незвична книжка. Це своєрідний посібник з поетичного мистецтва. Чому я вподобав саме його. По-перше, автор зосереджує свою увагу не так на правилах римування та ритму (хоча й цьому приділяється певна увага), як на вимогах до змісту й форми творів. А вимоги ці можна цілком підставно (слово взяте з Антоненка-Давидовича) можна поширити і на усне, і на письмове мовлення (і не лише поетичне). Друга причина – перекладачем є Максим Тадейович Рильський, якого я вважаю одним з кращих поетів сучасності. Гарна книжка у гарному перекладі – чи не привід приділити їй трохи часу й уваги. Що з того вийшло – читайте у моїх нотатках:
…
Бувають автори, що їхні думки тьмяні
В густому плавають, імлистому тумані,
Аж сонцем розуму його не розігнати.
Ви вчіться мислити, тоді уже писати.
Що справу ми собі здаємо виразніше,
То й наше твориво складається ясніше.
…
Хай, слів промовистих шукаючи, поет
Далеким одбігом не затира сюжет.
…
Спішіть поволі ви; не здавшися зарання,
Вертайте знов і знов до вашого писання;
Шліфуйте, щоб іще не раз пошліфувать,
Не бійтесь креслити, а інколи й додать.
…
Безглузді ж вигадки нас тішити не можуть,
Бо ні ума вони, ні серця не тривожать.
…
Якби не знав герой ні огріхів, ні хиб,
Ми натуральності в портреті не знайшли б.
…
Вивчайте звичаї, краї й часи терпляче:
не раз од клімату залежить людська вдача
…
Бува, що з надміру убозтво випливає.

1 груд. 2013 р.

Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (завершення).

Сіріл Паркінсон. Закони Паркінсона
От і закінчилося наше знайомство з чудовим твором Сіріла Паркінсона «Законы Паркинсона» (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). За концентрацією розумних думок на сторінці з цією книжкою, напевне, не зрівняється жоден інший науковий чи художній твір (Біблію до уваги не приймаємо, це абсолютно унікальний і непорівнюваний твір). Тому й нотаток вийшло забагато. Сподіваюся, моя робота була не марною і кожен знайшов щось корисне для себе. Якщо ні – перегляньте ще раз попередні частини (частина 1, частина 2, частина 3, частина 4, частина 5, частина 6, частина 7) або придивіться до сьогоднішньої:
  • Якщо отримуєш задоволення від роботи, а по закінченні її на тебе звалюється слава і багатство – це означає, що ти домігся майже всього, чого можна прагнути у житті.
  • Це прекрасно, коли після тебе залишається щось істотне.
  • Якщо десять представників найнижчих прошарків суспільства вийшли на старт, щоб досягти багатства, дев'ять з них фінішують у в'язниці, а десятий стане мільйонером.
  • У колишні часи дружина точно дотримувалася заповіді послуху й покірності, прекрасно розуміючи, що на це у свою чергу спирається її влада над дітьми.
  • Емансипація жінки підірвала владу батьків над дітьми: мати більше не була прикладом покірності, хоча сама, як і раніше, вимагала послуху.
  • Не варто намагатися пояснювати там, де потрібна просто покора.
  • Якщо молодь зможе сподіватися на отримання відповідальної посади через сім років, вона дуже швидко стає дорослою.
  • Молодих можна не наділяти занадто вагомою відповідальністю, але вона повинна бути реальною.
  • Потрібно дати можливість молодим рости, і щоб при цьому перед ними була перспектива – якомога раніше застосувати які б не були, але свої, особисті таланти.
  • Існує шість шляхів «бунту» молоді: секс, швидкість, шум, випивка, екзотика, наркотики (в тому числі й тютюн).
  • Потрібно створити таке суспільство дорослих, у яке молодь буде прагнути і пробиватися.

24 лист. 2013 р.

Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 7).

Сіріл Паркінсон. Закони Паркінсона
Наближається до завершення наше знайомство з книжкою Сіріла Паркінсона «Законы Паркинсона» (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). Продовжуємо разом з автором досліджувати тему сучасної сім’ї, правил виховання дітей та боротьби з емоційної перенапругою. Як завжди (див. частина 1, частина 2, частина 3, частина 4, частина 5, частина 6), автор з використанням псевдонаукового стилю і жартів робить цілком серйозні висновки, придатні до використання у повсякденному житті. Пропоную переконатися у цьому самостійно:
  • Машина – це не просто засіб пересування, це спосіб життя.
  • Загальне звихнення на швидкості призводить до повного застою.
  • Нашому організму доводиться пристосовуватися до автомобілехворобливої нерухомості.
  • Уся реклама - це просто прагнення до неможливого.
  • Машина – це вбрання, яке жінки носять поверх ондатрової чи норкової шубки.
  • Майже всі досягнення в області дизайну зводяться нанівець низькою якістю виконуваних робіт.
  • Роки і роки поспіль (півжиття!) батьки змушені пристосовувати всі свої розмови до рівня маленької дитини або школяра. У їх власному розумовому розвитку настає повний застій. Першою жертвою зазвичай стає мати, але не слід думати, що батько зовсім не зазнає збитку: адже якщо дружина мимоволі опускається до рівня дитячих розмов, то йому доводиться опускатися до її рівня. Так до середини життя вони можуть зовсім розучитися думати.
  • Розмова з вузьколобими і недалекими людьми притуплює розум.
  • Навчаючи тих, хто нижче нашого рівня розвитку, розплачуємося тим, що самі перестаємо розвиватися.
  • Люди перестають розвиватися, щойно починають розмножуватися.
  • Жоден розум не усвідомлює власної обмеженості, і жодна нудна людина не може собі уявити, яку нудьгу вона може наганяти на інших.
  • Усі події, що навалюються на вас, поділіть на події зовнішнього порядку (від вашої волі незалежні) і внутрішні (цілком справа ваших власних рук).
  • Другий закон емоційної термодинаміки: енергія завжди передається від тіла з вищою емоційної температурою до тіла з нижчою.

17 лист. 2013 р.

Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 6).

Сіріл Паркінсон. Закони Паркінсона
Сьогоднішній наш випуск буде присвячено спостереженням Сіріла Паркінсона щодо сімейного життя, які він у своїй відомій книжці «Законы Паркинсона» (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.) назвав «законами місіс Паркінсон». Здавалося б, автор - фахівець зовсім у іншій сфері, однак іноді так точно викристалізовує проблеми життя подружжя, що починаєш сумніватися, чи не помилився він професією. Цей розділ книжки (і нотатки, відповідно), мають лагідно-антифеміністичний характер, але з чітким обґрунтуванням, характерним для всіх тверджень автора (див. частина 1, частина 2, частина 3, частина 4, частина 5). Пропоную переконатися у цьому самому:
  • Сімейне життя тільки виграє, коли йому присвячуєш лише частину часу, а не весь час. Це вірно як стосовно всього сімейного життя, так і стосовно життя щоденного.
  • Прямий зв'язок моралі і торгівлі – це не теорія, а факт.
  • Хлопець не може любити дівчину по-справжньому, доки бачить її недоліки.
  • Якщо дружина задає собі питання: "Вдалий це шлюб? Він буде щасливим?", жоден шлюб не буде щасливим. Їй би треба запитати себе: "Що мені зробити, щоб цей шлюб був щасливим?" Він повинен бути щасливим, і єдине питання - "Що робити?".
  • Треба поставити себе на місце того, до кого ми звертаємося, і підібрати слова, найпридатніші для досягнення задуманої мети.
  • Наші «непричесані» думки, висловлені вголос, виявляться егоїстичними, нешанобливими, непристойними чи образливими.
  • Часом удавальник насправді стає таким, яким хотів здаватися.
  • У спільному житті найголовніше – ввічливість. Якщо любиш людину, то з нею стаєш ще більше, але аж ніяк не менш ввічливим. Доброта вище люб'язності – але доброті не слід нехтувати люб'язністю.
  • Те, як люди кажуть, іноді набагато важливіше того, що вони в цей час думають.
  • Краще сказати те, що дасть змогу досягти поставленої мети, ніж вихлюпнути хвилинні емоційні почуття.

10 лист. 2013 р.

Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 5).

Сіріл Паркінсон. Закони Паркінсона
От ми й дісталися до середини книжки Сіріла Паркінсона «Законы Паркинсона» (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). Сподіваюся, цього тижня у вас був час «приміряти» думки цього автора (частина 1, частина 2, частина 3, частина 4) до свого життя і зробити певні висновки. Я, на жаль, у своїй повсякденній роботі бачу, що авторські роздуми про адміністративно-бюрократичну систему все ще залишаються актуальними. А Паркінсон кілька разів у книжці зазначав, що більшість виведених ним спостережень можуть з часом застаріти, оскільки люди дізнаються про них і будуть чинити інакше. Ні, пане Сіріле, можете бути спокійні, ця система наскільки інерційна, що вашими творами захоплюватиметься ще не одне покоління. Та годі розмов, час переходити до сьогоднішньої порції нотаток:
  • Молодих людей потрібно відучувати від жестикуляції як прояву розумової ліні.
  • Ми кривляємося і жестикулюємо не тому, що мова не надала нам достатньо можливостей, але тому, що нам не вдалося засвоїти все, що вона дає. Засіб подолати це – читати більше думати глибше, менше говорити і більше слухати.
  • Заворушення, спровоковані телекамерою, – сумний коментар до нашого способу життя.
  • Підкоряючись закону натовпу, ми повертаємося в кам'яний вік, відкидаючи все, що було досягнуто людством.
  • Перший принцип вченості, запропонований Сократом і розроблений Аристотелем, – визнання студентом недостатності своїх знань.
  • Наші переконання повинні закріплюватися логічно, фактами, які ми готові доводити.
  • Вченим властиво безліч недоліків, але вони зберігають своє основне кредо: "Гасло, проголошений тисячу разів десятьма тисячами, не є істиннішим, ніж протилежне переконання, висловлене пошепки однією людиною".

3 лист. 2013 р.

Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 4).

Сіріл Паркінсон. Закони Паркінсона
Триває наше знайомство з «Законами Паркінсона» однойменного автора (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). У сьогоднішніх нотатках йтиме мова про бізнес, мистецтво керування людьми й мову. Але у Паркінсона іноді цікаву цитату можна зустріти у розділі, що абсолютно не стосується певної теми. Так і у моїх записах тематичної єдності немає (хоча виписував їх поступово) – обирайте кожен собі до смаку. Як з сьогоднішньої публікації, так і з попередніх (частина 1, частина 2, частина 3). На сьогодні приготував (разом з автором) таке:
  • Банкрутства розчищають сміття у бізнесі.
  • Ні продавці, ні покупці не повинні вічно диктувати свої умови, інакше про здорову конкуренцію можна буде тільки мріяти.
  • Проблема суспільного статусу стає актуальною, щойно задовольняються (хоча б частково) інші потреби людини (в їжі і даху над головою, красі, знанні, сексі й бешкетуванні).
  • Динамічна енергія суспільства складається з зусиль, яких ми докладаємо заради виконання наших бажань. Загальна кількість цієї енергії дорівнює сумі наших зусиль і прямо пропорційно різниці в авторитеті і багатство між вищими і нижчими верствами суспільства.
  • Саме Єва вперше зробила зусилля і отримала міні-спідницю і шубку ще до того, як їм з Адамом довелося поміняти місце проживання.
  • Мистецтво управління зводиться до вміння направити у потрібне русло людські бажання.
  • Ледь задовольнивши свої основні потреби, людина починає жадати статусу, а статус буває заснований або на авторитеті, або на багатстві.
  • «Робити гроші» – заняття не з благородних, але є й гидкіші бажання. Прагнення до влади, наприклад.
  • Лише коли зникають стимули, ми усвідомлюємо, якими важливими вони були.
  • Зазвичай у боса індустрії немає ні часу, ні бажання ганятися за голосами виборців.
  • Бізнесмен може стати політиком, але найчастіше (на відміну від своїх супротивників) – поганим політиком, недосвідченим і легко вразливим.